Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 392/1362/17
провадження № 61-16966св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: відділ у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Миролюбівська сільська рада Маловисківського району Кіровоградської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_3, на постанову апеляційного суду Кіровоградської області в складі суддів: Мурашка С. І., Гайсюка О. Л., Голованя А. М., від 07 березня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 24 грудня 2016 року, зареєстровану 20 січня 2017 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18684627, індексний номер 3354940 від 24 січня 2017 року, укладену між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2, як додаток до договору оренди землі від 20 грудня 2012 року, зареєстровану у відділі Держкомзему Маловисківського району Кіровоградської області, реєстраційний номер 352318204003659 .
Позовна заява мотивована тим, що позивачка є власником земельної ділянки площею 5,1283 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кіровської ( Миролюбівської ) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.
Належна їй земельна ділянка за договором оренди від 20 грудня 2012 року була передана в оренду ОСОБА_2, договір оренди зареєстровано відділом Держкомзему Маловисківського району Кіровоградської області 20 грудня 2012 року за № 352318204003659.
Відповідно до пункту 8 договору термін дії договору встановлено у 5 років, строком до 20 грудня 2017 року.
24 грудня 2016 року відповідач разом зі своєю дружиною, приїхавши до позивачки додому, підписали з останньою додаткову угоду до договору оренди землі у зв`язку із збільшенням ставки орендної плати і вимогами із цього приводу податкової інспекції про укладення додаткової угоди строком на один рік, тобто до кінця дії основного договору.
В липні місяці 2017 року дочка відповідача передала копію додаткової угоди і ознайомившись із нею позивачка виявила, що пункт 7 угоди, що передбачає термін дії угоди, змінений відповідачем.
В угоді підписаній позивачем строк угоди був встановлений в один рік, а у переданій їй копії угоди, термін її дії самовільно змінений відповідачем на 25 років.
За наслідками неправомірних дій відповідача волевиявлення позивачки не відповідало її внутрішній волі, угоду було підроблено, а остання була обманута відповідачем, що є підставою для визнання угоди недійсною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області в складі судді Кавун Т. В. від 12 грудня 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 24 грудня 2016 року, зареєстровану 20 січня 2017 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18684627, індексний номер 3354940 від 24 січня 2017 року, укладену між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2 до договору оренди землі від 20 грудня 2012 року, зареєстровану у відділі Держкомзему Маловисківського району Кіровоградської області про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 грудня 2012 року, реєстраційний номер 352318204003659 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачу 93 роки, вона залишила заповідальне розпорядження щодо належної їй земельної ділянки та вказала, що не мала наміру укладати правочин на такий тривалий термін. Вона одразу звернулася за правовою допомогою і її представником направлено лист відповідачу з проханням врегулювати дане питання мирним шляхом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 07 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24 грудня 2016 року до договору оренди землі зареєстрованого у відділі Держкомзему Маловисківського району Кіровоградської області 20 грудня 2012 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону, обставини справи, які давали б можливість вставити обман при підписанні оспореної додаткової угоди не встановлені, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Те, що позивачка має повних 93 роки та на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким заповіла належну їй земельну ділянку онуці не є належними та допустимими доказами, що відповідач ввів її в оману. Позивачка визнала, що особисто підписала додаткову угоду, а належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про підроблення додаткової угоди не надала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази і пояснення позивачки та дійшов помилкових висновків про відмову в позові. Позивачка не мала наміру продовжувати строк дії спірного договору на 25 років і погоджувалась продовжити відповідний строк тільки на 1 рік. Орендодавиця підписала примірник документа, у якому строк договору продовжувався на 1 рік. Однак, відповідач обманув позивачку, не надав їй одразу її примірник договору оренди, підробив умови договору та зазначив про строк збільшення дії основного договору на 25 років без погодження такого строку позивачкою. Крім того, текст додаткової угоди містив також пункт, який сторони не погоджували, щодо того, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Доводи інших учасників справи
У травні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення на відзив, згідно яких ОСОБА_1 не погоджується із доводами ОСОБА_2 та вказує на те, що останній надає неправдиву інформацію щодо обставин укладення спірної додаткової угоди.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.
14 травня 2018 року справу передано судді-доповідачу Журавель В. І.
13 квітня 2020 року відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", призначено повторний автоматизований розподіл, серед інших, даної справи.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу визначено розглядати у колегії суддів: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,13 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серія І-КР № 003926.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, зареєстрований відділом Держкомзему Маловисківського району Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 352318204003659 від 20 грудня 2012 року.
Відповідно до пункту 8 умов даного договору його укладено на 5 років.
24 грудня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 20 грудня 2012 року зареєстрованого за № 352318204003659.
Дану додаткову угоду зареєстровано 20 січня 2017 року, індексний номер 33542940 від 24 січня 2017 року, номер запису про право власності 18684627, номер запису про інше речове право 18684736.
Відповідно до пункту 7 умов додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 24 грудня 2016 року договір укладено на строк до 01 грудня 2042 року.
Згідно пункту 34 умов додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 24 грудня 2016 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
ОСОБА_1 має повних 93 роки, на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким заповіла належну їй земельну ділянку онуці, що визнано сторонами.
ОСОБА_1 обґрунтовувала позов тим, що додаткову угоду до договору оренди землі від 24 грудня 2016 року, позивачем було укладено під впливом обману.
Апеляційний суд установив, що позивач визнала, що особисто підписала додаткову угоду і не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про підроблення додаткової угоди чи вчинення її під впливом омани.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.