Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 678/220/18
провадження № 61-46742св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство аграрної політики та продовольства України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Хмельницької області від 27 вересня 2018 року у складі колегії суддів Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 281-п від 17 листопада 2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити його на посаді директора державного підприємства "Нігинський кар`єр", звернувши рішення суду в цій частині до негайного виконання; визнати трудовий контракт № 4744 від 20 листопада 2014 року таким, що на підставі статті 39-1 КЗпП України продовжений на невизначений строк.
Позов мотивовано тим, що з 11 листопада 2014 року позивач був призначений директором ДП "Нігинський кар`єр" з наступним укладенням трудового контракту строком на три роки, з 20 листопада 2014 року по 19 листопада 2017 року. Після закінчення цього строку позивач продовжував працювати на цій посаді.
08 лютого 2018 року позивачу стало відомо, що відповідач його звільнив відповідно до наказу № 281-п від 17 листопада 2017 року за підпунктом "а" розділу 5 контракту у зв`язку із закінченням строку його дії, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
22 листопада 2017 року позивач повідомляв відповідача про закінчення строку контракту та намір продовжувати працювати на посаді директора, і що фактично продовжує працювати, проте повідомлення залишилося поза увагою, а наказ про його звільнення, всупереч закону виданий і направлений з порушенням строку вручення. Вказаний наказ прийнято до спливу строку дії контракту, без погодження з головою місцевої державної адміністрації. Жодних повідомлень про припинення контракту від роботодавця позивач не отримував, трудові відносини фактично продовжують тривати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 04 червня 2018 року 2018 року у складі судді Лазаренко А. В. позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №281-п від 17 листопада 2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Нігинський кар`єр" з 17 листопада 2017 року.
Визнано трудовий контракт № 4744 від 20 листопада 2014 року таким, що на підставі статті 39-1 КЗпП України продовжений на невизначений строк.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ про звільнення позивача є протиправним, оскільки підписаний неповноважною особою, відповідач належним чином не повідомило позивача про звільнення, трудові відносини після закінчення контракту фактично тривали і жодна із сторін не вимагала їх припинення, тому за частиною першою статті 39-1 КЗпП України дія договору вважається продовженою на невизначений строк.
Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з пунктом 2.9 контракту № 4744 від 20 листопада 2014 року, укладеного між сторонами, саме орган управління майном звільняє керівника у разі закінчення контракту, достроково за вимогою керівника, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту, що спростовує висновки суду першої інстанції щодо підписання оскаржуваного наказу про звільнення неповноважною особою.
Наказ про звільнення позивача у зв`язку з закінченням строку дії контракту обґрунтовано прийнято саме 17 листопада 2017 року, в найближчий робочий день, оскільки останній день контракту (19 листопада 2017 року) припадав на вихідний день.
Прийняття наказу про звільнення позивача в останній робочий день, хоч і до закінчення строку, визначеного контрактом, є правомірним і жодним чином не порушує права та інтереси позивача.
Контракт між сторонами як особлива форма трудового договору встановлював чіткий строк його дії, тому додаткове погодження звільнення сторони контракту у зв`язку з закінченням строку його дії як таке, що не передбачене нормами КЗпП України, не вимагається.
При цьому, уМіністерства аграрної політики та продовольства України не виник обов`язок видачі копії наказу про звільнення позивачу, оскільки таке звільнення відбулося не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а у зв`язку з припиненням трудового договору.
Факт надіслання 17 листопада 2017 року відповідачем повідомлень підприємству та позивачу про припинення трудового договору з останнім, які повернулися за закінченням терміну зберігання, підтверджується матеріалами справи. Факт несвоєчасного вручення таких повідомлень не свідчить про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на роботі.
Також апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дії контракту продовженою на невизначений строк, оскільки наказом Мінагрополітики № 281-к від 17 листопада 2017 року припинено трудові відносини з ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що пропозиція щодо звільнення позивача з посади директора ДП "Нігинський кар`єр" мала бути погоджена відповідачем з Камянець-Подільскою РДА, а відсутність такого погодження унеможливлювала видачу відповідачем наказу про звільнення.
Апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та помилково виходив з того, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року №818 не підлягають застосуванню, оскільки вказана постанова є спеціальною нормою, яка регламентує та деталізує порядок призначення та звільнення керівників підприємств, а норми статей КЗпП України визначає загальні положення призначення і звільнення з роботи.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що наказ про звільнення позивача обґрунтовано прийнято 17 листопада 2017року в найближчий робочий день, оскільки 19 листопада 2017 року (останній день дії контракту) припадав на вихідний день. Відповідно до норм статті 241-1 КЗпП України наказ про звільнення позивача відповідач повинен був видати саме 20 листопада 2017 року - найближчий робочий день, який і є днем закінчення строку трудового договору.
Звільнивши позивача 17 листопада 2017 року, відповідач припинив трудові відносини раніше встановленого строку, тобто достроково, в односторонньому порядку припинив контракт та змінив його умови.
Судом не надано оцінку тим обставинам, що позивач не був повідомлений належним чином про звільнення та з моменту видачі наказу відповідачем не вчинялись дії стосовно зміни керівника ДП "Нігинський кар`єр".
Оскільки жодних повідомлень про намір припинення трудових правовідносин з боку роботодавця позивачу не надходило та ним не отримувалось, то трудові відносини фактично продовжують тривати, отже відповідно до статті 39-1 КЗпП України контракт продовжено на невизначений строк.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, Міністерство аграрної політики та продовольства України, заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18 вересня 2014 року на ОСОБА_1 покладені обов`язки директора державного підприємства "Нігинський кар`єр".
Згідно з наказом міністра аграрної політики та продовольства України від 11 листопада 2014 року позивача призначено на посаду директора з наступним укладанням трудового контракту.
20 листопада 2014 року Міністерства аграрної політики та продовольства України видано наказ "Про укладення контракту з ОСОБА_1 ".
20 листопада 2014 року між Міністерством аграрної політики та продовольства України в особі заступника міністра Дикуна А. С. та ОСОБА_1, що призначений на посаду директора державного підприємства "Нігинський кар`єр", укладено контракт на строк з 20 листопада 2014 року по 19 листопада 2017 року.
17 листопада 2017 року наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП "Нігинський кар`єр" 17 листопада 2017 року відповідно до підпункту "а" пункту 5.2 розділу 5 контракту у зв`язку із закінченням строку дії контракту, відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Вказаний наказ про звільнення підписано державним секретарем міністерства.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.