Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 357/11936/18
провадження № 61-9348св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській областіна ухвалу Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М, Панченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (далі - Управління) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов ОСОБА_1 є необгрунтований, оскільки не наведено норми права, які порушені під час його звільнення, позивача звільнено з дотриманням норм трудового законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Київського апеляційного суд 03 квітня 2019 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним наказ Управління від 25 вересня 2018 року № 476-к про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення у місті Біла Церква Управління з 26 вересня 2018 року. Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 181 702,24 грн без урахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь з Управління середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. Проведено розподіл судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що незважаючи на звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, звільнення має відбуватися з дотриманням вимог законодавства про працю, а саме пункту 3 частини першої статті 40 КЗпПУкраїни, оскільки позивача звільнено за систематичне невиконання покладених на нього обов`язків. Передбачені трудовим контрактом підстави для його розірвання є безумовними й незалежними від будь-яких об`єктивних чи суб`єктивних чинників, проте за умови, що такі підстави є додатковими і законодавством не передбачені.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року задоволено.
Виправлено описку у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року замість: " ОСОБА_1, якого звільнено з 26 вересня 2018 року, поновлено даним судовим рішенням від 13 березня 2019 року" правильним вважати: " ОСОБА_1, якого звільнено з 26 вересня 2018 року, поновлено даним судовим рішенням від 03 квітня 2019 року".
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року клопотання адвоката Горбоконь В. Ю. в інтересах Управління про виправлення арифметичної помилки у постанові Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року задоволено частково. Виправлено арифметичну помилку у мотивувальній та резолютивній частинах постанови Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, а саме вважати правильним суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу 110 748, 71 грн замість 181 702,24 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року Управління звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та постановити нову ухвалу про виправлення допущеної Київським апеляційним судом арифметичної помилки в частині визначення розміру компенсації позивачу за час вимушеного прогулу, а саме зазначити, що сума відшкодування за час вимушеного прогулу, яка стягується з Управління на користь ОСОБА_1 становить 73 550,67 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Управління обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив надані докази та невірно розрахував розмір відшкодування за час вимушеного прогулу.
Суд встановив суму відшкодування у розмірі 110 748,71 грн та не навів доводи, які були взяті до уваги при проведенні розрахунку.
Суд не звернув уваги, що загальна кількість днів за час вимушеного прогулу позивача становить 87 робочих днів.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку визначаючи період вимушеного прогулу позивача через незаконне звільнення. Тому при виправленні арифметичної помилки правильно розрахував розмір відшкодування у сумі 110 748,71 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.