Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 233/5191/18-ц
провадження № 61-11755св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - управління освіти Костянтинівської міської ради,
третя особа - Костянтинівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Азевича В. Б., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління освіти Костянтинівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Позов мотивований тим, що з 26 серпня 2008 року він працював на посаді директора Костянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №1. Наказом начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради 228к/тр від 31 серпня 2018 року у зв`язку з реорганізацією закладів освіти та створення нового закладу освіти його звільнено з роботи за пунктом 1 статті 40 з 31 серпня 2018 року. Вважає зазначений наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до рішення Костянтинівської міської ради № 6/85-1569 від 17 травня 2018 року вирішено реорганізувати Костянтинівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступеня № 1 Костянтинівської міської ради Донецької області та Навчально-виховний комплекс "Гімназія із загальноосвітньою школою І ступеня" шляхом злиття в "Заклад загальної середньої освіти № 1 Костянтинівської міської ради Донецької області".
Скорочення чисельності або штату працівників не відбувалось, пропозицій щодо його подальшого працевлаштування надано не було.
Просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради № 228к/тр від 31 серпня 2018 року в частині його звільнення з посади директора Костянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня № 1 та поновити його на посаді директора Закладу загальної середньої освіти № 1 Костянтинівської міської ради Донецької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Управління освіти Костянтинівської міської ради № 228к/тр від 31 серпня 2018 року з посади директора Костянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №1 неправильним.
В частині вимог про скасування наказу управління освіти Костянтинівської міської ради від 31 серпня 2018 року № 228к/тр про звільнення ОСОБА_1 директора Костянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Костянтинівської міської ради Донецької області 31 серпня 2018 року у зв`язку з ліквідацією установи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, а також в частині вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Закладу загальної середньої освіти № 1 Костянтинівської міської ради Донецької області, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що реорганізація Костянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 супроводжувалася скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, стороною відповідача не надано. Звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства. Суд, вирішуючи питання можливості скасування оскарженого наказу та поновлення позивача на роботі, виходив з такого: попереднє місце роботи позивача в якості директора реорганізованого учбового закладу Костянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Костянтинівської міської ради Донецької області не збереглося внаслідок припинення цієї юридичної особи, що виключає його поновлення на цій роботі, по-друге, посісти посаду директора в новій організаційно-правовій формі юридичної особи Закладі загальної середньої освіти № 1 Костянтинівської міської ради Донецької області, як про це просить позивач, за приписами частини другої статті 26 Закону України "Про загальну середню освіту" можливо лише за результатами конкурсного відбору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2018 року скасоване.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління освіти Костянтинівської міської ради, третя особа Костянтинівська міська рада, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивача було попереджено про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією закладу освіти за два місяці, запропоновано відповідно до Закону України "Про освіту" від 09 вересня 2017 року прийняти участь у конкурсі на посаду директора Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Костянтинівської міської ради Донецької області або розглянути можливість переведення на іншу роботу в управлінні освіти за спеціальністю. Позивач ознайомлений з вказаним попередженням 31 травня 2018 року. Однак, від цієї пропозиції відмовився та не прийняв участь у конкурсі на посаду директора Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1. 31 серпня 2018 року наказам відповідача ОСОБА_1 звільнено, в цей же день йому запропоновано посаду вчителя української мови та літератури в Закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступеня №1 Костянтинівської міської ради Донецької області", що підтверджується листами управління освіти Костянтинівської міської ради та ЗЗСО №1 (а.с.155-156), чим позивач скористався, надавши відповідну заяву 31 серпня 2018 року, та був працевлаштований.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У червні 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Донецької області від 16 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не надав правову оцінку тому факту, що станом на 27 серпня 2018 року була призначена тимчасово виконуючою обов`язки вищезазначеного закладу інша особа. Крім цього, суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, прийнявши до розгляду та приєднавши до матеріалів справи документ - лист від управління освіти Костянтинівської міської ради до директора ЗЗСО № 1 про прийняття його на посаду вчителем. Жодних документів та доказів, що свідчили б про скорочення будь-якої посади у вищезазначених закладах відсутні. Директор звільнився за власним бажанням, що було підтверджено відповідачем у суді апеляційної інстанції. Саме звільнення осіб за власним бажанням суд помилково трактує як скорочення. Такі підміни юридичних понять з боку суду вважає незаконними. Посада директора школи не скорочувалася. Оскільки фактично відбулася реорганізація школи № 1 шляхом приєднання до неї інших навчальних закладів, при такій реорганізації дія трудового договору з директором школи продовжується.
Аргументи учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду від учасників справи не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
У серпні 2019 року матеріали цивільної справи № 233/5191/18 надійшли до Верховного Суду та 12 червня 2019 року передані судді доповідачу.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає, що звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.