ПОСТАНОВА
Іменем України
27 квітня 2020 року
Київ
справа №500/216/19
адміністративне провадження №К/9901/22684/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Кашпур О.В.,
суддів: Уханенка С.А., Шевцової Н.В.,
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження адміністративну справу №500/216/19
за позовом громадянина Сирії ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою представника громадянина Сирії ОСОБА_1 адвоката Янчишина Володимира Йосифовича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 7.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому, із урахуванням заяви про зміни і уточнення до позовної заяви, просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10 серпня 2018 року №229-18 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Сирійської Арабської республіки ОСОБА_1 ;
зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення, яким визнати біженцем громадянина Сирії ОСОБА_1 .
2. Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, зазначив про необхідність надати йому статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, оскільки в його країні - Сирійській Арабській Республіці йде війна, а він не відноситься до людей які можуть взяти в руки зброю. Якщо повернеться додому, то його заберуть в армію, або він потрапить у в`язницю.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що посадовою особою відповідача 06.07.2017 складено висновок по справі №2016 ТЕ0002, згідно якого загальновідомий факт внутрішнього збройного конфлікту у Сирії підтверджується численною інформацією із ЗМІ та міжнародними організаціями (УВКБ ООН, Міжнародний комітет Червоного Хреста, Human Rights Watch, Amnesty International. Твердження ОСОБА_1 різняться і є недостовірними, він є грубим порушником міграційного законодавства, притягувався до кримінальної відповідальності в Україні, а повторне звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту носить характер зловживання процедурою, тому умови, передбачені пунктом 13 частини першої статті1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" в даній справі застосовувати повторно недоцільно. У разі повернення до Сирії - міста Дамаск, Латакія, Тартус, Хама, тобто на території, що не контролюються терористичними угрупуваннями, життю, безпеці чи свободі заявника не буде загрожувати смертна кара або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширене насильство в ситуації міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту та систематичного порушення прав людини, тобто заявник не підпадає під перелік підстав, викладених у пункті 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" для надання додаткового захисту.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року у справі №500/216/19 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_6 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково:
визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 10 серпня 2018 року №229-18 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_6 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Восьмий апеляційний адміністративний суд вважає, що конфлікт в Сирії характеризується високою інтенсивністю загального насилля. У цьому контексті, серйозні порушення прав людини є поширеним явищем і існує реальний ризик застосування поводження забороненого статтею 3, 2 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що в країні громадянського походження позивача склалася небезпечна для життя ситуація, яка цілком обґрунтовано викликає побоювання за його життя та безпеку.
7. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не проаналізував належним чином інформацію, повідомлену позивачем в заяві про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, анкеті та протоколах співбесід, а також не врахував поточної та актуальної інформації по ситуації в Сирії й не спростував можливість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження в разі повернення.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року, представник громадянина Сирії ОСОБА_1 адвокат Янчишин Володимир Йосифович подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Державної міграційної служби України прийняти рішення про визнання ОСОБА_8 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту і ухвалити нове рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд, яким зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти нове рішення про визнання ОСОБА_9 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
9. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що в даному випадку не має потреби у повторному розгляді його заяви, оскільки це не забезпечить належного захисту його прав, а тому вимога про зобов`язання відповідача надати йому статус біженця або особи, що потребує додаткового захисту є обґрунтованою та такою, що відповідає українському законодавству та практиці Європейського Суду з прав людини. Наголошує на тому, що відповідачем було тричі відмовлено скаржнику з одних і тих самих підстав, справа неодноразово розглядалась судами, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд, зокрема право отримати "вирішення" спору судом.
IV. Позиція інших учасників справи
10. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. 12 серпня 2019 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Уханенко С.А., Шевцова Н.В.
12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
13. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року справу призначено розгляд справи у порядку письмового провадження на 24 квітня 2020 року.
VI. Установлені судами фактичні обставини справи
14. ОСОБА_1, є громадянином Сирійської Арабської Республіки, уроженцем м . Хама . На територію України прибув 26 жовтня 2010 року повітряним шляхом в м. Одеса. 3 липня 2013 року одружився з громадянкою України.
15. 9 грудня 2016 року позивач звернувся до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із заявою-анкетою про надання статусу біженця, або особи, яка потребує додаткового захисту.
16. Наказом управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 29 грудня 2016 року за №33 позивачу було відмовлено у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в Україні.
17. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017, у справі №822/96/17 за позовом громадянина Сирії ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 29 грудня 2016 року за №33.
18. У подальшому рішенням №333-17 від 21 липня 2017 Державна міграційна служба України повторно відмовила позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
19. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 21 липня 2017 № 333-17 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина ОСОБА_1 . Зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 09.12.2016 №2.
20. За результатами повторного вивчення документів та матеріалів щодо громадянина Сирії ОСОБА_1 Державною міграційною службою України прийнято оскаржуване рішення від 10 серпня 2018 року №229-18 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке обґрунтоване відсутністю умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
VII. Джерела права та акти їхнього застосування
21. Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Пункт 1 частини першої статті 1. Біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Пункт 13 частини першої статті 1. Особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Частина перша статті 5. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Абзац 5 частини першої статті 6. Не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
Частина п`ята статті 5. Особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Частини перша та друга статті 7. Оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження
Частина одинадцять статті 9. Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Частина п`ята статті 10. За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
24. Положеннями Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року визначено, що поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є: знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, - за межами країни свого колишнього місця проживання; наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; побоювання стати жертвою переслідувань повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: расової належності, релігії, національності (громадянства), належності до певної соціальної групи, політичних поглядів; неможливість або небажання особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
25. Керівництво з процедур і критеріїв визначення статусу біженця (згідно Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців від 04 жовтня 1967 року, що стосуються статусу біженців) Управління Верховного комісару ООН в справах біженців, видання 1992 року
Пункти 45, 66. Особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.