ПОСТАНОВА
Іменем України
27 квітня 2020 року
Київ
справа №815/2641/17
адміністративне провадження №К/9901/22470/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №815/2641/17
за позовом ОСОБА_1
до прокуратури Одеської області
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у травні 2017 року звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача №616к від 13 квітня 2017 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення;
- поновити позивача на посаді прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня ухвалення судового рішення і допустити негайне виконання судового рішення про поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він з 15 грудня 2015 року до 13 квітня 2017 року працював на посаді прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області й незаконно був звільнений з посади наказом виконувача обов`язків прокурора Одеської області від 13 квітня 2017 року №616к. Цей наказ винесений на підставі проведеної перевірки додержання прокурорами та слідчими вимог Закону України "Про запобігання корупції", в ході якої встановлено, зокрема, порушення позивачем частини другої статті 52 вказаного Закону. Так, перевіркою встановлено, що позивач не подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі також - "НАЗК") після придбання автомобіля вартістю 90000 грн.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки в ході перевірки не було враховано, що відповідне повідомлення було ним направлено засобами поштового зв`язку в день придбання автомобіля 2 лютого 2017 року.
Крім того, на думку позивача, в силу положень частини другої статті 52 Закону України "Про запобігання корупції" він не мав обов`язку направляти відповідне повідомлення, оскільки пункт 2 рішення НАЗК від 13 січня 2017 року №25 у формі повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб`єкта декларування внесені зміни: 1) слова "мінімальний заробітних плат" замінено словами та цифрою "прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня"; 2) слова "мінімальних заробітних плат, встановлених на" замінено словами "прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на".
Отже, як вважає позивач, з огляду на набрання чинності змін до форми лише 17 лютого 2017 року, на момент виникнення спірних правовідносин - 2 лютого 2017 року був встановлений відповідний обов`язок повідомляти про придбання майна вартістю понад 160 тис грн (50 мінімальних заробітних плат). Втім, позивач своєчасно і в повному обсязі виконав обов`язок з подання повідомлення поштою, що було залишено поза увагою перевірки. Внаслідок цього позивача безпідставно звільнено з органів прокуратури за одноразове грубе порушення вимог Законів України "Про прокуратуру", "Про запобігання корупції", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його чесності і непідкупності органів прокуратури.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 21 червня 2017 року відмовив у задоволенні позову.
Судове рішення мотивоване тим, що під час судового розгляду позивач підтвердив факт придбання ним 2 лютого 2017 року автомобіля Audi А8, 2004 року випуску, вартістю 90000 грн і пояснив, що повідомлення про суттєві зміни майнового стану він направив засобами поштового зв`язку на адресу НАЗК в цей же день. На підтвердження цього позивач надав суду копію квитанції №96360 від 2 лютого 2017 року про направлення рекомендованого листа до НАЗК. Втім, без опису вкладення цього поштового відправлення суд не визнав зазначений доказ належним.
Крім того, згідно роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року №3, повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб`єкта декларування подаються винятково в електронній формі, їх паперова копія не подається.
Оскільки подання відповідного повідомлення в письмовому вигляді взагалі не передбачається чинним законодавством, то суд першої інстанції погодився із твердженнями представника відповідача про порушення позивачем частини другої статті 52 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки обов`язок направити електронне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані протягом 10 днів позивач не виконав.
За висновком суду першої інстанції, грубе порушення позивачем антикорупційного законодавства, яке виразилося у не поданні повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб`єкта декларування, що стало підставою для звільнення позивача, підпадає під поняття порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Стаття 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначає, що дисциплінарними стягненнями є догана, пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України", звільнення, звільнення з позбавленням класного чину.
З огляду на вирішальні чинники правовідносин та характер спору, беручи до уваги сукупність обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків перевірки додержання позивачем вимог Закону України "Про запобігання корупції" й адекватність і співмірність вжитих відповідачем заходів за його результатами.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 серпня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції й задовольнив позов.
Визнав протиправним і скасував наказ прокуратури Одеської області №616к від 13 квітня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності". Поновив позивача на посаді прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області. Стягнув з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 38450,23 грн.
Це судове рішення обґрунтоване тим, що в діях позивача відсутній умисел, оскільки в подальшому, 7 березня 2017 року повідомлення про суттєві зміни в майновому стані було направлено до НАЗК у належному вигляді, тобто дисциплінарний проступок позивача є менш тяжким, а відтак застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення в такому випадку є безпідставним.
Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент видання спірного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, останній мав інші діючі дисциплінарні стягнення за вчинення вказаного проступку згідно із Законом України "Про запобігання корупції".
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів необхідності застосування до позивача крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладення дисциплінарного стягнення.
Також, всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - "КАС України") відповідач не надав доказів порушення позивачем Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.
За таких обставин, апеляційний суд зазначив, що згідно з вимогами частини третьої статті 2 КАС України очевидним є висновок, що відповідач прийняв наказ про звільнення позивача без дотримання вимоги щодо пропорційності, яка передбачає, зокрема, прийняття рішення суб`єктом владних повноважень із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року і залишити в силі постанову суду першої інстанції від 21 червня 2017 року про відмову в позові.
Зокрема, скаржник зазначає, що постанову апеляційного суду винесено з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Скаржник не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про невідповідність накладеного відповідачем на позивача виду дисциплінарного стягнення ступеню тяжкості вчиненого останнім дисциплінарного проступку.
Скаржник вважає, що апеляційний суд невірно застосував положення статей 19, 43, 49 Закону України "Про прокуратуру", пункту 6 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який затверджено рішенням НАЗК від 10 червня 2016 року №3, а також статті 16 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 №123 (чинного на момент вчинення позивачем дисциплінарного проступку).
Також скаржник звертає увагу на те, що позивач, направивши повідомлення про суттєві зміни в майновому стані до НАЗК поштою, порушив передбачений законодавством порядок направлення такого повідомлення до НАЗК. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті реєстру.
На думку скаржника, позивач порушив вимоги статті 19 Закону України "Про прокуратуру" і статті 16 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури щодо зобов`язання кожного працівника прокуратури неухильно дотримуватися обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів корупції, порушень правил прокурорської етики. Зазначене є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі статей 43, 49 Закону України "Про прокуратуру" через вчинення ним дії, яка порочить звання прокурора і може викликати сумнів у його чесності і непідкупності органів прокуратури, і є несумісною з подальшою роботою в органах прокуратури.
Крім того, відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року №1796, накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади відповідає ступеню його вини і тяжкості проступку, оскільки ОСОБА_1 вчинив корупційне діяння, яке не сумісне з роботою в органах прокуратури.
Частина четверта статті 49 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийняте у разі, якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року - без змін.
Позивач зазначає, що відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини і тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку і одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
На думку позивача, форма вини впливає на ступінь тяжкості вчиненого проступку. Тобто дисциплінарний проступок, вчинений з необережності, вважається менш тяжким, ніж вчинений умисно. Від цього має залежати і вид дисциплінарного стягнення.
Позивач 7 березня 2017 року подав до НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані згідно з вимогами Закону України "Про запобігання корупції". До того ж, 2 лютого 2017 року позивач направив до НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані через поштове відділення, оскільки сайт НАЗК не працював належним чином у той період часу. Одночасно, в матеріалах справи міститься відповідь НАЗК про те, що остання отримала повідомлення позивача про суттєві зміни у майновому стані. Стосовно позивача не складався адміністративний протокол про корупцію і його не визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення.
Як зазначає позивач, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що в діях позивача відсутній умисел, оскільки в подальшому відповідне повідомлення було направлено до НАЗК у належному вигляді, а відтак застосування до позивача оскаржуваного дисциплінарного стягнення у цьому випадку є безпідставним.
Також, на думку позивача, відповідач не надав доказів порушення позивачем Кодексу професійної етики і поведінки працівників прокуратури.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що з 15 грудня 2015 року до 13 квітня 2017 року ОСОБА_1 працював на посаді прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області. Присягу працівника прокуратури України прийняв 28 вересня 2011 року, з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури ознайомлений 27 грудня 2012 року.
Наказом виконувача обов`язків прокурора Одеської області Саулко О.І. від 13 квітня 2017 року №616к "Про притягнення до адміністративної відповідальності" за одноразове грубе порушення вимог Законів України "Про прокуратуру", "Про запобігання корупції", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у чесності та непідкупності органів прокуратури, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області та з органів прокуратури.
Як вбачається з оскаржуваного наказу №616к від 13 квітня 2017 року, прокуратурою Одеської області проведено перевірку додержання прокурорами та слідчими вимог Закону України "Про запобігання корупції", під час якої встановлено, що прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області юристом 1 класу ОСОБА_1 порушено вимоги зазначеного закону в частині подання повідомлення до Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані.
Під час проведення вказаної перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 після укладання в Територіальному сервісному центрі №1841 Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області договору від 2 лютого 2017 року №1841/2017/315601 про придбання ним у ОСОБА_2 автомобіля марки Audi А8, 2004 року випуску, вартістю 90000 грн (що становить 56,25 розмірів прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року) не подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані до Національного агентства з питань запобігання корупції.
Одночасно, згідно рапорту начальника відділу роботи з кадрами прокуратури області Буряка Л.П. від 12 квітня 2017 року за результатами моніторингу мережі Інтернет встановлено, що прокурор ОСОБА_1 7 березня 2017 року подав до НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані згідно вимог Закону України "Про запобігання корупції".
Окрім цього, позивач пояснив, що 2 лютого 2017 року він направив до НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані згідно вимог Закону України "Про запобігання корупції" через поштове відділення, але суд першої інстанції цей доказ не взяв до уваги, оскільки відсутній опис вкладення цього поштового відправлення.
Також суди встановили, що на момент видання спірного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, останній не мав інших діючих дисциплінарних стягнень за вчинення корупційних правопорушень.
Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягала стягненню на користь позивача (згідно наданої відповідачем у судовому засіданні довідки), складала: 38450,23 грн, із розрахунку 91 (кількість робочих днів за період часу (з 13 квітня 2017 року до 29 серпня 2017 року) х 422,53 грн (середньоденне грошове забезпечення).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про запобігання корупції" у разі суттєвої зміни у майновому стані суб`єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб`єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов`язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.