Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 405/3945/18
провадження № 61-11551св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), С. О. Карпенко, Стрільчука В. А.., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - військова частина А 0680,
розглянув упорядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Військової частини А0680 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 січня 2019 року в складі судді Шевченко І. М. і постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 0680 та просив стягнути на його користь 47 100,26 грн, з яких 37 100,26 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 грн - моральної шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.
Позов мотивований тим, що позивач перебуваєна військовій службі з серпня 1978 року.
З 1993 року позивач призначений на посаду помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини А0680 (нині військова частина-польова пошта В2336).
У вересні 2011 року наказом командира військової частини (далі - в/ч) А0680 позивач звільнений з військової служби та виключений із списків в/ч.
У цей же день, наказом командира в/ч позивач прийнятий на роботу до в/ч А0680 як працівник на посаду начальника фінансового відділу, на якій перебував до 19 березня 2014 року.
19 березня 2014 року на підставі пункту 18 наказу № 58 командира в/ч А0680 та у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації відповідно до пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач звільнений з 19 березня 2014 року з роботи з посади начальника фінансового відділу.
19 березня 2014 року на підставі пункту 22.2 наказу № 58 командира в/ч А0680, позивач призваний на військову службу Кіровоградським Об`єднаним міським військовим комісаріатом (далі - ОМВК) на посаду помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби в/ч А0680, та з 19 березня 2014 року він приступив до виконання службових обов`язків за вищевказаною посадою.
20 березня 2014 року командиром в/ч А0680 видано наказ № 59 пунктом 4 якого були внесені зміни (уточнення) в пункт 18 наказу № 58 у частині формулювання порядку та підстав його звільнення.
Отже, в період з 19 березня 2014 року по 19 жовтня 2016 року позивач проходив військову службу у в/ч А0680 (військова частина - польова пошта В2336) на посаді помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини.
На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації", частин другої і третьої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", частини третьої статті 119 КЗпП України позивачу, як особі, яка була призвана на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію" (затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію") у період з 19 березня 2014 року по 01 жовтня 2015 року відповідачем щомісячно виплачувалася компенсація середньої заробітної плати по посаді, з якої позивач був призваний на військову службу по мобілізації в розмірі 6 358,02 грн.
Згідно з планом роботи працівниками Державної аудиторської служби (раніше ДФІ) в Кіровоградській області в період червня-серпня 2015 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А0680 за період з 01 січня 2014 року по 01 червня 2015 року.
За результатами даної перевірки складено акт ревізії від 27 серпня 2015 року № 08/09/22, з якого вбачається, що позивач, будучи військовою службовою особою, та зловживаючи своїм службовим становищем допустив незаконну виплату собі із бюджетних коштів компенсації середньої заробітної плати по посаді з якої був призваний по мобілізації на військову службу.
За результатами даного акта ревізії, командиром в/ч А0680 (польова пошта - В2336) прийнято рішення про направлення даних матеріалів ревізії у військову прокуратуру Кіровоградського гарнізону для проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження. Згідно з отриманою відповіддю та копією долученого до неї процесуального документу позивачу стало відомо, що відповідне кримінальне провадження закрите 15 вересня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, тобто в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Крім того, на підставі даного акта ревізії, командиром в/ч прийнято рішення про подальше зупинення та невиплату позивачу з 01 жовтня 2015 року компенсації середньої заробітної плати за посадою з якої позивач призваний по мобілізації на військову службу, оскільки така виплата здійснювалася саме військовою частиною - польова пошта В2336 (з якої він був призваний по мобілізації).
19 жовтня 2016 року наказом командира військової частини - польова пошта В2336 позивач виключений із списків військової частини в зв`язку з переведенням для подальшого проходження військової служби в в/ч - польовій пошті В5509.
З 01 жовтня 2015 року відповідач припинив нарахування та виплату належної позивачу компенсації середньої заробітної плати.
Неодноразові звернення з даного приводу були залишені відповідачем без уваги.
У зв`язку з даним порушенням позивач змушений в грудні 2016 року звернутися до суду з відповідним позовом.
За результатами розгляду поданого ним позову Кіровоградський окружний адміністративний суд 01 листопада 2017 року виніс постанову в справі № П/811/1871/16, якою задовольнив позовні вимоги. Суд визнав протиправною бездіяльність в/ч А0680 (в/ч - польова пошта В2336) і стягнув з відповідача на його користь середній заробіток за період з 01 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2017 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою в/ч А0680, отже, рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
На виконання вищевказаних рішень судів у березні 2018 року в примусовому порядку на користь позивача стягнуто заборгованість з в/ч А0680 по виплаті середнього заробітку за період з 01 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2017 року в сумі 158 950,50 грн.
У випадку порушення встановлених строків виплати грошових доходів (зарплата, стипендії тощо), які не мають разового характеру, підприємства, організації повинні здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з їх невчасною оплатою.
Відповідна компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. При виплаті компенсації необхідно керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", а тому відповідно до наданого розрахунку позивач просить задовольнити позов та стягнути на його користь шкоду, яка складається з індексу інфляції в розмірі 30 531,98 грн і 3 % річних в розмірі 6 568,28 грн.
Крім того, внаслідок вищевказаного правопорушення з боку відповідача, позивач зазнав і значної моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях через протиправну бездіяльність з боку відповідача щодо несвоєчасної виплати щомісячного середнього заробітку.
У позивача та його родини внаслідок інфляційних процесів гроші, які він мав би законно отримувати та використовувати в своїх цілях, кожний місяць втрачають свою купівельну можливість, що негативно відображається на матеріальному стані, а також та обставина, що, довівши в судовому порядку неправомірність дій відповідача, командування військової частини умисно продовжує ігнорувати не лише його права, як людини та військовослужбовця, але й законні рішення суду. Позивач оцінив моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 січня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з військової частини А 0680 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди - 37 100,26 грн, моральної шкоди - 5 000,00 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнуто з Військової частини А 0680 в дохід держави судові витрати в сумі 3 524,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що з01 жовтня 2015 року відповідач припинив нарахування та виплату належної позивачу компенсації середньої заробітної плати. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року в справі № П/811/1871/16 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до в/ч - польової пошти В2336 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії. Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини А0680 (в/ч - польової пошти В2336) і стягнув з військової частини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01 жовтня 2015 року по 30 жовтень 2017 року в розмірі 158 950,50 грн. Це рішення набрало законної сили.
В березні 2018 року в примусовому порядку на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто заборгованість у сумі 158 950,50 грн.
У випадку порушення встановлених строків виплати грошових доходів (зарплата, стипендії тощо), які не мають разового характеру, підприємства, організації повинні здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з їх невчасною оплатою. Відповідна компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.
При нарахуванні компенсації суд керувався Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".
Індекси інфляції починаючи з серпня 1991 року розраховуються Державним комітетом статистики України та публікуються, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Відповідно до статей 19, 21, 22 Закону України "Про інформацію" індекси інфляції повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України є офіційними.
Розрахунок боргу проводиться за формулою: (інфляційні нарахування) = (сума боргу) х (індекс інфляції) / 100% - (сума боргу)
Борг компенсації середньомісячної заробітної плати за жовтень станом на 07 листопада 2015 року складає 6 358,02 х 134,352% (підсумковий індекс інфляції) = 8 542,15 (сума боргу з урахуванням інфляції), 2 184,13 (інфляційні нарахування).
Суд погодився з розрахунком відшкодування матеріальних втрат та санкцій станом на 23 березень 2018 року (на день надходження грошових коштів на картковий рахунок позивача від в/ч А0680), що наданий позивачем. Наданий позивачем розрахунок відповідач не оспорював.
Таким чином, по зобов`язанням щодо виплати ОСОБА_1 компенсації середньомісячної зарплати щомісячно починаючи з 07 листопада 2015 року в розмірі 6 358,02 грн інфляційні нарахування станом на 23 березня 2018 року складають 30 531,98 грн.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Формулювання статті 625 ЦК України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер, а тому 3 % річних не є неустойкою.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", у разі затримки працедавцем виплати нарахованих доходів (зарплати разом із сумою індексації, інших доходів, які не мають разового характеру) в місяці погашення заборгованості роботодавець одночасно нараховує і компенсацію у зв`язку із порушенням термінів виплати вказаних доходів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження і стягненню на його користь підлягає загальна сума спричиненої шкоди в сумі 37 100,26 грн.
Позивачем у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача доведено факт спричинення йому моральної шкоди, При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості, а тому в цій частин розмір моральної шкоди, завданої позивачеві, судом визначений в сумі 5 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу Військової частини А 0680 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду мотивована тим, щосуд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у випадку порушення встановлених строків виплати грошових доходів (зарплата, стипендія тощо), які не мають разового характеру, підприємства, організації повинні здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з їх невчасною оплатою. Відповідна компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до відповідача, визнано протиправною його бездіяльність та стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01 жовтня 2015 року по 30 жовтень 2017 року в сумі 158 950,50 грн. На виконання рішення суду в березні 2018 року на користь ОСОБА_1 стягнуто 158 950,50 грн.
Отже, судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач з жовтня 2015 року допустив протиправну бездіяльність і зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 середній заробіток з жовтня 2015 по жовтень 2017 року в розмірі 158 950,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно керувався Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".
Наведені судом розрахунки компенсації середньомісячної зарплати в розмірі 6 358,02 грн та інфляційних нарахувань станом на 23 березня 2018 року, що становить 30 521,98 грн відповідачем не оскаржуються та новий розрахунок не надається.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на лист директора Департамента стратегії соціального розвитку Міністерства праці та соціальної політики України від 22 березня 2007 року № 21/10/136-07, що нарахування сум індексації і компенсації на доходи, стягнуті за рішенням суду діючим законодавством не передбачено і, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів визначаються Законом України "Про виконавче провадження" є помилковим.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача 6 568,28 грн 3 % річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 ЦК України, суд керується тим, що Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року в справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можуть застосовуватися вимоги статті 625 ЦК України та у постанові від 02 березня 2016 року в справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних правовідносин, виходячи з того, що стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не лише з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції погодився з доводами суду першої інстанції про поширення на спірні правовідносини статті 625 ЦК України, який дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача 6 568,28 грн як 3 % річних від простроченої суми.
Виходячи з того, що суд встановив факт порушення конституційних прав позивача, чим йому було заподіяно моральну шкоду, виходячи із засад розумності і виваженості та справедливості, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 червня 2019 року Військова частина А 0680 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, просила оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини А 0680.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили питання щодо компенсації інфляційних витрат.
Відповідно до проведеної у 2015 році у відповідача ревізії встановлено, що позивач допустив незаконну виплату середнього заробітку на свою користь, зловживаючи своїми посадовими обов`язками. За результатами цієї перевірки позивач зупинив відповідні виплати позивачу.
Відповідно до розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу оперативного командування "Південь" від 19 березня 2014 року № 218/32 та пункту 18 наказу командира військової частини А 0680 з 19 березня 2014 року переведено на штат № 21/099 воєнного часу з індексом 01.
При звільненні всіх цивільних працівників військової частини у зв`язку з переходом на штат воєнного часу, в тому числі й ОСОБА_1 з військової посади помічника командира полку з фінансово-економічної роботи - начальника служби, внаслідок відсутності посади працівників немає підстав для збереження місця роботи, посади і компенсації середнього заробітку як це передбачено частиною третьою статті 119 КЗпП України.