Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 661/1892/18
провадження № 61-1699св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року у складі судді Червоненко Д. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Вейтас І. В., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Новокаховський МВДВС), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 24 липня 2007 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070568П, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 88 033,07 доларів США зі сплатою 15 % річних на строк до 23 липня 2022 року. 12 червня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис за реєстровим № 10766, яким запропоновано стягнути з неї на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість, що виникла внаслідок невиконання (неналежного виконання) договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П за період з 01 серпня 2014 року по 27 лютого 2017 року, а саме: заборгованість за кредитом - 81 248,05 доларів США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 91 789,20 доларів США. На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса 04 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем Новокаховського МВДВС Луговою К. В. було відкрито виконавче провадження № 54822558. Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено на 11 березня 2009 року, то саме з цієї дати у ПАТ "Укрсоцбанк" виникло право на звернення до суду чи в інший спосіб щодо захисту своїх прав. З дня виникнення у ПАТ "Укрсоцбанк" права вимоги минуло більше дев`яти років та воно не надало документів, що свідчать про безспірність його вимог, тому у нотаріуса не було підстав для вчинення виконавчого напису. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність щодо стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П та визнати зазначений виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
У відзиві на позовну заяву ПАТ "Укрсоцбанк" зазначило, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з дотриманням вимог законодавства, а доводи позивача про сплив позовної давності є безпідставними, так як 06 липня 2009 року між ним та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 3 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П, якою збільшено максимальний ліміт заборгованості до 83 033,07 доларів США, визначено кінцевий термін погашення заборгованості 23 липня 2022 року та встановлено графік зниження максимального ліміту заборгованості.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року позов задоволено. Виконавчий напис, вчинений 12 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., за реєстровим номером 10766, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість, що виникла за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П, боржником за яким є ОСОБА_1, за період з 01 серпня 2014 року по 27 лютого 2017 року, яка складається із: заборгованості за кредитом - 81 248,05 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 91 789,20 доларів США, визнано таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 здійснила 08 грудня 2008 року, тому згідно з пунктом 4.5 договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П строк користування кредитом вважається таким, що сплив 11 березня 2009 року (щодо платежу, який мав бути здійснений за графіком 10 січня 2009 року), і позичальник була зобов`язана протягом одного робочого дня, тобто 12 березня 2009 року погасити кредит в повному обсязі. Тому нотаріус мав рахувати строк звернення банку з вимогою до позичальника про стягнення боргу з 13 березня 2009 року. Крім того, у травні 2015 року між сторонами вже мав місце спір, який перебував на розгляді третейського суду при Асоціації українських банків. Тому приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без дотримання вимог законодавства про безспірність заборгованості та з пропуском трирічної позовної давності.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, а рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
18 січня 2019 року Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів, не звернули уваги на те, що на час виникнення спірних правовідносин в судах не існувало спору щодо розміру заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 24 липня 2007 року № Ф070568П, що свідчить про її безспірність. Оскільки умовами зазначеного договору було встановлено кінцевий термін повернення заборгованості 23 липня 2017 року, а додатковою угодою від 06 липня 2009 року № 3 сторони збільшили цей термін до 23 липня 2022 року і ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань, то обставини для початку перебігу позовної давності відсутні. Тому суди неправильно застосували до спірних правовідносин статті 252-255 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та дійшли помилкового висновку про задоволення позову.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Новокаховського міського суду Херсонської області.
12 лютого 2019 року справа № 661/1892/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 24 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070568П з наступними змінами до нього, внесеними додатковими угодами від 11 квітня 2008 року № 1, від 01 жовтня 2008 року № 2, від 06 липня 2009 року № 3, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 88 033,07 доларів США зі сплатою 15 % річних із щомісячним погашення рівними частинами по 562 долари США до 10 числа кожного місяця та з кінцевим терміном повернення до 23 липня 2022 року.
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони визначили також строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.
Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.