Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 489/1902/18
провадження № 61-282св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Військова частина А4465,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Військової частини А4465 на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2018 року у складі судді Тихонової Н. С. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В., Царюк Л. М.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2018 року Військова частина А4465 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись на те, що відповідач працює у Військовій частині А4465 за трудовим договором на посаді водія. 09 березня 2014 року о 18 год. 15 хв. ОСОБА_1, керуючи службовим транспортним засобом "ПАЗ 3205", реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці Генерала Карпенко, 12 в місті Миколаєві, під час здійснення повороту ліворуч не переконався в безпеці свого маневру та скоїв зіткнення з автомобілем "Опель Вектра", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби було пошкоджено. Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 квітня 2014 року у справі № 3/489/529/14 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Оскільки на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то відшкодування завданої потерпілій особі шкоди в розмірі 50 000 грн здійснило Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ). Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2017 року у справі № 489/2613/16-ц позовМТСБУ до ОСОБА_1, Військової частини А4465 про стягнення страхових виплат в порядку регресу було задоволено частково та стягнуто з Військової частини А4465 на користь МТСБУ в порядку регресу 50 000 грн, а також - 2 000 грн витрат на правову допомогу, 1 030 грн витрат на послуги аварійного комісара, 1 378 грн судового збору. Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2017 року рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2017 року було скасовано в частині стягнення з Військової частини А4465 на користь МТСБУ відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн і в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні вказаної вимоги відмовлено за її недоведеністю, а в інші частині рішення залишено без змін. На виконання зазначених судових рішень Військовою частиною А4465 сплачено МТСБУ в рахунок відшкодування шкоди 52 408 грн. Враховуючи викладене, Військова частина А4465 просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь в порядку регресу вартість виплаченого відшкодування в розмірі 52 408 грн та 1 760 грн - судового збору.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів. Оскільки відповідач завдав шкоду під час виконання трудових обов`язків, то на спірні правовідносини поширюється дія Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а не Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу Військової частини А4465 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини А4465 в рахунок відшкодування майнової шкоди в порядку регресу 7 232,10 грн та судовий збір у розмірі 650,32 грн в обох судових інстанціях.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що встановивши факт заподіяння позивачу шкоди під час виконання відповідачем трудових обов`язків, суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин норми трудового законодавства, зокрема статей 130-137 КЗпП України. У справі відсутні докази та підстави, передбачені статтею 134 КЗпП України, для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності, тому ОСОБА_1, з вини якого заподіяно шкоду Військовій частині А4465, повинен нести матеріальну відповідальність відповідно до частини першої статті 132 КЗпП України, а саме в розмірі свого середнього місячного заробітку, який складає 7 232,10 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2018 року Військова частина А4465 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів і не звернули уваги на те, що відповідно до частини першої статті 1166, частини першої статті 1191 ЦК України Військова частина А4465 має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, з вини якого сталася ДТП та було завдано шкоду, в розмірі всієї суми виплаченого відшкодування.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду міста Миколаєва.
29 січня 2019 року справа № 489/1902/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 09 березня 2014 року о 18 год 15 хв. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом "ПАЗ 3205", реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці Генерала Карпенко, 12 в місті Миколаєві, під час здійснення повороту ліворуч не переконався в безпеці свого маневру та скоїв зіткнення з автомобілем "Опель Вектра", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби було пошкоджено. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.
Під час скоєння вказаної ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Військовою частиною А446.
Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 квітня 2014 року у справі № 3/489/529/14 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Оскільки на час скоєння ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то відшкодування завданої потерпілій особі шкоди в розмірі 50 000 грн здійснило МТСБУ.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2017 року у справі № 489/2613/16-ц позов МТСБУ до ОСОБА_1, Військової частини А4465 про стягнення страхових виплат в порядку регресу було задоволено частково та стягнуто з Військової частини А4465 на користь МТСБУ в порядку регресу 50 000 грн, 2 000 грн витрат на правову допомогу, 1 030 грн витрат на послуги аварійного комісара, 1 378 грн судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2017 року рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 січня 2017 року було скасовано в частині стягнення з Військової частини А4465 на користь МТСБУ відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн і в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні вказаної вимоги відмовлено за її недоведеністю, а в інші частині рішення залишено без змін.
На виконання зазначених судових рішень Військовою частиною А4465 сплачено на користь МТСБУ 52 408 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 22 грудня 2017 року № 1665 та № 1666.
Згідно з частинами першою-третьою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.