ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 734/759/17
провадження № 61-6179св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2018 року, постановлену у складі судді Бараненка С. М., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Вінгаль В. М., Кузюри Л. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, звернувся з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області, про припинення права постійного користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позову зазначив, що рішенням 3 сесії 22 скликання Козелецької районної ради народних депутатів Чернігівської області від 6 квітня 1995 року надано ОСОБА_1 у постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 35 га (рілля) за рахунок земель запасу, розташовану на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області. Затверджено, що головою господарства є відповідач, членом - його дружина ОСОБА_2, а за самими господарством закріплено назву - Фермерське господарство "Аграрій". На підставі даного рішення 28 лютого 2000 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право постійного користування землею серії II-ЧН №000062.
Проте станом на дату подання позову селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 не зареєстрував, земельну ділянку не обробляє і за цільовим призначенням не використовує, земельний податок не сплачує більше 10 років, ні Фермерське господарство "Аграрій", ні відповідач особисто на обліку як платники земельного податку не перебувають.
Посилаючись на зазначене, оскільки нецільове використання земельної ділянки і несплата земельного податку шкодять інтересам держави, заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області просив припинити право ОСОБА_1 на постійне користування земельною ділянкою площею 35 га (рілля), розташованою на території Берлозівської сільської ради Козелецького районуЧернігівської області, яке посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії II-ЧН №000062 від 28 лютого 2000 року, а також стягнути з відповідача 1 600 гривень у відшкодування судового збору.
У грудні 2018 року представник Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області подав заяву про відмову від позову до ОСОБА_1 .
Зазначив, що 14 липня 2017 року відповідач зареєстрував Фермерське господарство "Аграр" і приступив до використання земельної ділянки, тобто добровільно усунув порушення законодавства, які слугували підставою для пред`явлення позову.
За таких обставин просив закрити провадження у справі і на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України стягнути з відповідача на користь прокуратури Чернігівської області судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2018 року заяву задоволено.
У зв`язку з відмовою позивача від позову закрито провадження у справі за позовом заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області, про припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернігівської області судовий збір у розмірі 1 600 гривень.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 добровільно усунув порушення законодавства, які стали підставою для пред`явлення позову, тому немає перешкод для прийняття відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від позову і закриття провадження у справі. Оскільки позивач відмовився від позову у зв`язку з задоволенням відповідачем позовних вимог, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернігівської області сплачений при поданні позову судовий збір.
Не погодившись із такою ухвалою в частині вирішення питання щодо відшкодування судових витрат, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2018 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо стягнення із відповідача судового збору на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України, вважав їх законними і обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року в частині стягнення із нього судового збору скасувати і відмовити позивачу у відшкодуванні судових витрат.
Зазначив, що не припинив постійне користування спірною земельною ділянкою, тобто не задовольнив позовні вимоги, що є обов`язковою передумовою для стягнення з нього судового збору на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України.
Послався на те, що добровільне усунення порушень законодавства, які стали підставою для пред`явлення позову, не свідчить про задоволення позовних вимог і не має наслідком покладення на нього судових витрат, що також підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 735/793/17.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2019 рокуНіжинська місцева прокуратура Чернігівської області подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що даний позов і його вимоги обґрунтовані порушенням ОСОБА_1 вимог законодавства, тому усунення таких порушень свідчить про добровільне задоволення позовних вимог.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням 3 сесії 22 скликання Козелецької районної ради народних депутатів Чернігівської області надано ОСОБА_1 в постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 35 га за рахунок земель запасу, розташовану на території Берлозівської сільської Козелецького району Чернігівської області.
На підставі цього рішення 28 лютого 2000 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право постійного користування землею серії II-ЧН №000062.
Оцінивши лист Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської областівід 12 грудня 2016 року, суди встановили, що надана ОСОБА_1 земельна ділянка за призначенням не використовується, на даний час заростає бур`янами, земельний податок відповідач не сплачує більш, ніж 10 років.
Станом на 9 грудня 2016 року ОСОБА_1 на обліку як платник земельного податку не перебував; фермерське господарство ним не створене.
У березні 2017 року заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, звернувся до ОСОБА_1 з цим позовом про припинення права постійного користування земельною ділянкою.
14 липня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрував фермерське господарство "Аграр"; станом на 1 вересня 2017 року заборгованості зі сплати податків та зборів дане господарство не має. Також відповідач приступив до використання земельної ділянки за призначенням.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови