Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 583/1278/18
провадження № 61-16736св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), С. О. Карпенко, Стрільчука В. А.., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко", Фальченко Юрій Леонідович - державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційна інвентаризаційна служба" Грунської сільської ради Сумської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року у складі судді Ковальової О. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Орлова І. В., Криворотенка В. І., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
13 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (далі - ПрАТ "Райз-Максимко") і державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна інвентаризаційна служба" Грунської сільської ради Сумської області (далі - КП "Реєстраційна інвентаризаційна служба") Фальченка Ю. Л. (далі - державний реєстратор), в якому просила визнати недійсним укладений 02 жовтня 2017 року між нею та ПрАТ "Райз-Максимко" строком на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 2,7705 га, кадастровий № 5920380400:01:001:0125 і скасувати рішення державного реєстратора від 04 жовтня 2017 року № 37394880 про державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку.
Позов мотивований тим, що за життя батько позивача набув у власність зазначену земельну ділянку і 01 вересня 2007 року за договором № 62 передав її у оренду строком на 10 років Сільськогосподарському акціонерному товариству закритого типу "Зоря", яке в подальшому змінило найменування на ПрАТ "Райз-Максимко". Після смерті батька позивач оформила право на успадковану земельну ділянку та продовжувала отримувати орендну плату за неї.
08 серпня 2017 року позивач в письмовій формі повідомила відповідача про небажання продовжувати договір оренди, строк дії якого спливав 19 листопада 2017 року, проте відповідач всупереч її волі незаконно склав спірний договір оренди земельної ділянки 02 жовтня 2017 року № 235/17 та зареєстрував його, тобто під час дії попереднього договору. Оспорюваний договір оренди земельної ділянки підписаний з порушенням вимог закону, під час дії попереднього договору оренди, а тому є недійсним, а його державна реєстрація підлягає скасуванню.
Позивач не підписувала оспорюваний договір. Крім того, ПрАТ "Райз-Максимко" скористалося юридичною необізнаністю та зайвою довірливістю позивача під час укладення спірного договору, внаслідок яких у оспорюваний договір включено невигідні для неї умови щодо орендної плати.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2017 року № 235/17, укладений між ОСОБА_1 і ПрАТ "Райз-Максимко" про передачу в оренду земельної ділянки площею 2,7705 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0124, строком на 10 років, стягнуто з ПрАТ "Райз-Максимко" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 408,00 грн і витрати за проведення експертизи у сумі 4 862,00 грн, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що після смерті батька позивача до неї у повному обсязі перейшли права та обов`язки орендодавця за умовами укладеного 23 вересня 2009 року договору № 62. Строк дії цього договору розпочався з моменту його державної реєстрації - 19 листопада 2012 року та закінчився через п`ять років, тобто 19 листопада 2017 року, про що ПрАТ "Райз-Максимко" було обізнано, однак під час дії договору укладено новий договір оренди землі від 02 жовтня 2017 року та фактично здійснено подвійну реєстрацію права оренди однієї і тієї земельної ділянки. Такі дії відповідача свідчать про порушення визначеного законом порядку укладення договорів оренди земельної ділянки, тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.
Позивач підписала оспорюваний договір, однак неправомірні дії з укладення та державної реєстрації спірного правочину є підставою для визнання його недійсним. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, оскільки визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки є самостійною підставою для здійснення державним реєстратором скасування реєстрації цього договору, а порушення прав позивача саме державною реєстрацією є недоведеним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ "Райз-Максимко" залишено без задоволення, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що укладений між ОСОБА_1 і ПрАТ "Райз-Максимко" договір оренди землі зареєстрований 19 листопада 2012 року, в пункті 8 договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2009 року № 62 зазначено, що цей договір укладено на п`ять років, а в пункті 44 договору вказано, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Отже, положення договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2009 року № 62 щодо його державної реєстрації є визначальним під час обрахування строку чинності цього договору та для визначення моменту закінчення його дії. Строк дії договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2009 року № 62 сплив 19 листопада 2017 року.
Договір оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2017 року № 235/17, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ "Райз-Максимко", не відповідає вимогам чинного на момент його укладення законодавства, оскільки його вчинено під час дії договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2009 року № 62.
Тому доводи апеляційної скарги з приводу закінчення строку дії договору від 23 вересня 2009 року № 62 через п`ять років після його укладення, тобто 23 вересня 2014 року, не ґрунтуються на нормах права.
Доводи апеляційної скарги про те, що проведеною у справі почеркознавчою експертизою підтверджено волевиявлення позивача на укладення спірного договору не спростовують висновків суду про задоволення позову, оскільки невідповідність оспорюваного правочину вимогам закону є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним.
Рішення суду про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки після набрання ним законної сили буде підставою для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень в частині скасування попередньої реєстрації права оренди за договором від 02 жовтня 2017 року № 235/17 (стаття 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Судом першої інстанції правильно застосована стаття 141 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 вересня 2019 року ПрАТ "Райз-Максимко" через представника Скрипка А. В. надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Охтирського міськрайоного суду Сумської області від 06 травня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Райз-Максимко".
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що саме укладений договір підлягає державній реєстрації. Сторони оспорюваного договору дійшли згоди щодо всіх умов договору оренди землі, склали та підписали договір, надаючи своїй згоді встановленої форми.
Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір породжує правовідносини, на виникнення яких спрямоване волевиявлення сторін.
Цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності (юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати момент укладення договору.
Факт укладення договору має самостійне значення, не є тотожним юридичному значенню набрання договором чинності, при цьому реєстрація договору є адміністративним актом, тобто зовнішнім елементом щодо договору та не впливає на факт його укладення.
У договорі оренди землі № 62, зокрема у пункті 8, передбачено, що договір укладено на 5 років. Акт приймання-передачі земельної ділянки як об`єкта оренди підписаний 23 вересня 2009 року, що й є моментом укладення договору оренди.
Інші умови договору не передбачають початку обрахування строку оренди.
Договір оренди не передбачає, що початком строку оренди є момент державної реєстрації цього договору (правові позиції Верховного Суду України щодо моменту укладення та відлік строку оренди у постановах від 19 лютого 2014 року в справі № 6-162цс13, від 07 червня 2017 року в справі № 6-872цс17, від 18 січня 2017 року в справі № 6-2777цс16, від 27 квітня 2017 року в справі № 6-422цс17).
З урахуванням того, що спірний договір зареєстровано 02 жовтня 2017 року, тобто після закінчення строку дії укладеного раніше договору, то суди попередніх інстанцій внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права ухвалили незаконні рішення, адже саме з цих підстав позовні вимоги позивача мали бути залишеними без задоволення, враховуючи й той факт, що у позивача було волевиявлення на укладення оспорюваного договору.
Позивачем заявлено дві позовні вимоги: 1) про визнання недійсним договору; 2) про скасування державної реєстрації цього договору. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі об`єднання кількох вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу. Позивачем сплачено по 704,00 грн за кожну окрему вимогу, а загалом - 1 408,00 грн. Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати слід було розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте рішенням суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з відповідача стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 1 408,00 грн, а також витрати на проведення експертизи в розмірі 4 862,00 грн, тобто без застосування принципу пропорційності.
Позиції інших учасників
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що в касаційній скарзі відповідач не врахував те, що судом першої інстанції ухвалою від 29 січня 2019 року проведено заміну неналежного відповідача - Комунального підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційну службу" В`язівської сільської ради, що є ліквідованим, на державного реєстратора КП "Реєстраційна інвентаризаційна служба" Фальченка Ю. Л.
З платіжного доручення вбачається, що відповідач не сплачував судовий збір за подання касаційної скарги, оскільки судовий збір сплачено не відповідачем, а іншою юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД АГРО" (далі - ТОВ "ТРЕЙД АГРО"), код ЄДРПОУ - 39995033.
Помилковим є твердження ПрАТ "Райз-Максимко" про те, що суди неправильно визначили строк дії попереднього договору оренди від 23 вересня 2009 року № 62, оскільки відповідач вважає, що дія цього договору закінчилася 23 вересня 2014 року. Проте зазначений договір оренди землі зареєстрований 19 листопада 2012 року в відділі Держкомзему у Охтирському районі Сумської області, реєстраційний запис № 592030004003320.
Згідно із статтею 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. У статті 210 ЦК України передбачено, що якщо правочин підлягає державній реєстрації, то він є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
У пункті 20 зазначеного договору оренди землі зазначили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється в п`ятиденний строк після державної реєстрації договору. В пункті 8 договору оренди землі передбачено, що він є укладеним на 5 років.
У статті 17 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що об`єкт оренди за договором вважається переданим орендарю лише з моменту державної реєстрації права оренди.
У пункті 44 договору оренди землі вказано, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Оскільки договір оренди землі зареєстрований 19 листопада 2012 року, то договір діяв по 19 листопада 2017 року.
Станом на 23 вересня 2014 року, тобто дату, коли, на думку відповідача закінчився строк дії договору оренди землі, земельна ділянка не була повернута позивачу. Акт повернення земельної ділянки станом на 23 вересня 2014 року відповідачем суду не наданий. Проте в пункті 21 договору оренди землі передбачено, що після закінчення дії договору земельна ділянка обов`язково повертається орендодавцю.
Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" за таких обставин, якщо земельна ділянка не повертається протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на тих же умовах на той же строк, якщо відсутній лист-повідомлення про заперечення сторони проти продовження дії договору. Це також підтверджує факт продовження орендних відносин між сторонами.
У 2014, 2015, 2016, 2017 роках на користь позивача відповідачем сплачувалася орендна плата за користування цією земельною ділянкою.
Відповідач не оспорює те, що у 2014 році не повертав земельну ділянку, а також те, що після 2014 року сплачував орендну плату за її користування.
Ці обставини свідчать про те, що договір оренди землі не припинявся.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на час укладення оспорюваного договору оренди земельна ділянка не була вільною.
Розподіл судових витрат відбувся правильно, оскільки суд задовольнив вимоги до ПрАТ "Райз-Максимко", тому саме на цю особу було покладено судові витрати.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною першою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволеннякасаційної скарги.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_4 , батьку позивача ОСОБА_1, за життя на праві приватної власності належали земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,2936 га, розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району.
01 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та Сільськогосподарським акціонерним товариством закритого типу "Зоря" укладений договір оренди землі № 62, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду строком на 10 років дві земельні ділянки (пай) загальною площею 3,2936 га за орендну плату в розмірі 381,54 грн, що становить 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки.