Постанова
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 280/12/17
провадження № 61-2548св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2018 року у складі судді Василенка Р. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 грудня 2005 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладений кредитний договір №06/2005/фм-840/тт381, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 25 тис. доларів США зі сплатою 13 % річних на строк до 23 грудня 2012 року. 08 грудня 2011 між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, зокрема до АТ "Дельта Банк" переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечується порукою ОСОБА_2 .
Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 29 листопада 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 1 422 138 грн 88 коп., з яких тіло кредиту - 317 810 грн 87 коп., проценти - 577 029 грн, яку позивач просив стягнути із солідарних боржників.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що пунктом 11.1 Розділу 11 кредитного договору визначено, що відповідно до статей 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4, 9.2, вказаного договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаним пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту такими, що настав, згідно з п.п. 1.2.2 вказаного договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов`язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов`язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику. Твердження представника позивача про те, що вимога банку про дострокове погашення кредиту не направлялась відповідачу, не знайшло свого підтвердження, оскільки вимога про дострокове повернення боргу направлялась банком 16 листопада 2009 року, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті. Таким чином, строк повернення кредиту змінився на 30 листопада 2009 року, із цього часу почався строк перебігу позовної давності, а до суду за захистом порушеного права банк звернувся 04 січня 2017 року. Тому суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити за пропуском строку позовної давності, поважні причини пропущення позовної давності відсутні, про поважність причин пропуску позивачем не зазначено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором банк використав право дострокового повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 16 листопада 2009 року вимогу боржнику про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних з ним платежів, яку останній отримав 01 грудня 2009 року. Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 04 січня 2017 року. Таким чином, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався після закінчення строку, зазначеного у вимозі. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі. Доводи апеляційної скарги про те, що зі здійсненням боржником 07 липня 2015 року платежу перебіг позовної давності перервався, на увагу не заслуговують, оскільки пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінило строк виконання зобов`язання та зумовило перебіг позовної давності, яка на час здійснення вказаного платежу спливла. Тому здійснення платежу поза межами строку позовної давності на правильність висновків суду не впливає.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що строк позовної давності у справі перервався вчиненням боржником платежу у липні 2015 року на суму 141 долар 07 центів США.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.