Постанова
Іменем України
22 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 161/12383/18
провадження № 61-5419св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Луцька міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2018 року у складі судді Олексюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Грушицького А. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Луцької міської ради про визнання незаконним і скасування рішення Луцької міської ради від 28 лютого 2018 року № 38/22 про відмову у безоплатній передачі частини земельної ділянки площею 0,0930 га за кадастровим номером 0710100000:33:022:0088 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2017 року вона звернулась до Луцької міської ради із письмовою заявою про передачу їй у власність безоплатно земельної ділянки площею 0,0930 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням Луцької міської ради від 28 лютого 2018 року № 38/22 їй було відмовлено у передачі у власність вказаної земельної ділянки у зв`язку з відсутністю в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0930 га з кадастровим номером 0710100000:33:022:0088 та не поданням документів, відповідно до адміністративної послуги - ІК-259/29/06, а також прийняттям Луцькою міською радою рішення від 25 лютого 2017 року № 71/6 "Про розгляд звернення депутатів Волинської обласної ради до сільських, селищних, міських голів та до депутатів місцевих рад Волинської області щодо першочергового забезпечення земельними ділянками військовослужбовців, які виконують або виконували завдання зі здійснення антитерористичної операції на сході України". Жодної земельної ділянки в Україні нею не приватизовано. Відповідач не розглянув по суті її клопотання про передачу частини земельної ділянки за набувальною давністю.
На підтвердження користування земельною ділянкою її сім`єю більше 15 років, нею подано відповідні документи. Земельна ділянка комунальної власності, частину якої вона бажає отримати у власність, була сформована за рахунок вільної від забудови земельної ділянки, яка з 1960 року використовувалась її сім`єю для ведення господарства. В межах норми безоплатної передачі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд вона має право на приватизацію частини цієї земельної ділянки площею 0, 0930 га.
Вважає відмову відповідача у передачі їй у власність частини спірної земельної ділянки незаконною, у зв`язку з чим просить суд визнати незаконним рішення Луцької міської ради від 28 лютого 2018 року № 38/22 про відмову у безоплатній передачі частини земельної ділянки площею 0,0930 га за кадастровим номером 0710100000:33:022:0088 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та скасувати дане рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження безперервного користування спірною земельною ділянкою протягом 15 років відповідно до положень частини першої статті 119 ЗК України. Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення Луцька міська рада діяла у відповідності до норм чинного земельного законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2018 року залишено без змін.
Судове рішення мотивовано тим, що звертаючись до Луцької міської ради з заявою про передачу їй у власність спірної земельної ділянки на підставі набувальної давності ОСОБА_1 не дотримано всіх умов набувальної давності, що надають право для передачі земельної ділянки у власність чи користування і відповідач правомірно виніс рішення про відмову у передачі їй у власність вказаної земельної ділянки, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 161/12383/18 та витребувано справу з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи в порушення вимог статті 229 ЦПК України суди безпосередньо не дослідили надані позивачем докази, які свідчать про добросовісне, відкрите та безперервне користування сім`єю ОСОБА_1 вільною від забудови земельною ділянкою по АДРЕСА_1, площею 0,1850 га протягом більше 15 років, в тому числі з 01 січня 2002 року і до цього часу.
В оскаржуваних судових рішеннях відсутня мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 344 ЦК України, яка не підлягає застосуванню, а також безпідставно враховані роз`яснення, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судові практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року. Крім того, сплив 15 років, передбачений статтею 119 ЗК України, з 01 січня 2017 року породжує право на приватизацію земельної ділянки у спрощеному порядку на підставі набувальної давності.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Земельна ділянка площею 0,185 га з кадастровим номером 0710100000:33:022:0088 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд перебувала у комунальній власності Луцької міської ради, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 липня 2017 року.
05 вересня 2017 року позивач звернулась до Луцької міської ради із письмовою заявою про передачу їй у власність на підставі набувальної давності безоплатно земельної ділянки площею 0,0930 га з кадастровим номером 0710100000:33:022:0088 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Луцької міської ради від 28 лютого 2018 року № 38/22 ОСОБА_1 було відмовлено у передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,0930 га за кадастровим номером 0710100000:33:022:0088 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з відсутністю в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0930 га з кадастровим номером 0710100000:33:022:0088 та не поданням документів, відповідно до адміністративної послуги - ІК 259/29/06, а також прийняттям Луцькою міською радою рішення від 25 лютого 2017 року № 71/6 "Про розгляд звернення депутатів Волинської обласної ради до сільських, селищних, міських голів та до депутатів місцевих рад Волинської області щодо першочергового забезпечення земельними ділянками військовослужбовців, які виконують або виконували завдання зі здійснення антитерористичної операції на сході України".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п`ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.
Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною десятою статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач користується земельною ділянкою з 1960 року, тобто вона користувалась спірною земельною ділянкою до введення в дію ЗК України від 25 жовтня 2001 року, який набрав чинності з 01 січня 2002 року. Правовідносини виникли задовго до введення в дію ЗК України. Строк, який застосовується для набувальної давності на земельну ділянку обчислюється починаючи з 01 січня 2002 року та має становити не менше 15 років, тобто норма статті 119 ЗК України щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосуватись лише з 01 січня 2017 року.