Постанова
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 495/2442/16-ц
провадження № 61-15428св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_2 , поданою адвокатом Оснач Світланою Анатоліївною, на постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Чобіток А. О.,
Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2016 року ним було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 999 999,00 грн на банківський рахунок відповідача. Зазначає, що вказані грошові кошти були перераховані ним на рахунок відповідача з метою укладення у письмовій формі з нотаріальним посвідченням договору дарування (пожертви) для виконання обумовленої між сторонами мети, а саме: купівлю взуттєвого магазину з подальшою передачею взуття в дитячі будинки. Разом з тим, оскільки між ним та відповідачем у справі договору дарування (пожертви) укладено не було, то він вважає, що грошові кошти у розмірі 999 999,00 грн були передані відповідачу за нікчемним правочином, тобто без будь-якої правової підстави. Також вказував про те, що він звертався до відповідача з листом про повернення безпідставно набутих нею коштів, однак остання спірних коштів так і не повернула.
У зв`язку з викладеним позивач просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти у розмірі 999 999,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належних та допустимих доказів, що вказували б на відсутність у відповідача правової підстави для набуття або збереження спірних коштів позивачем не надано, а доводи відповідача на свій захист позивачем не спростовані. Той факт, що відповідачем не надано доказів на підтвердження існування між сторонами правовідносин за договором позики, не звільняє позивача від обов`язку доказування у справі, а саме факту безпідставного набуття спірних коштів.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3, подану адвокатом Заверухою І. Л., задоволено, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 999 999,00 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні кошти, набуті відповідачем, з яким позивач не був пов`язаний договірними правовідносинами щодо такого майна, є безпідставно набутим майном, яке він зобов`язаний повернути останньому, тому суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову дійшов помилкового висновку, що відсутні будь-які правові підстави вважати, що спірні кошти набуті відповідачем безпідставно.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , подана адвокатом Оснач С. А., на постанову Київського апеляційного суду від
06 серпня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у касаційній скарзі, поданій адвокатом Оснач С. А., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки судом неналежним чином були встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказує на те, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася та обставина, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту безпідставного набуття нею спірних коштів. Зокрема звертає увагу на те, що позивачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що між нею та позивачем були хоч якість домовленості щодо укладення в майбутньому договору дарування (пожертви), тому рішення апеляційного суду про те, що вказані кошти вона набула без правової на те підставі ґрунтуються лише на припущеннях. Також зазначає про те, що судом апеляційної інстанції було застосовано до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України без аргументації, чому саме вказана норма підлягає застосуванню. Вказує про те, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції повинен був надати відповідь на кожен її аргумент щодо її заперечень, однак вказаного зроблено не було. Звертає увагу на те, що нею під час розгляду справи були висвітлені дійсні обставини знайомства та спілкування з позивачем, зокрема тих обставин, що позивач часто робив їй та її дочці подарунки, надавав різного роду допомогу та неодноразово здійснював перекази грошових коштів, тому між ними склалися довірливі правовідносини. Також звертала увагу на те, що вона також неодноразово надавала позивачу матеріальну допомогу. Вказувала, що перед тим як позивач перерахував на її рахунок в банку спірні кошти вона йому давала в позики 1 000 000,00 грн, які останній обіцяв повернути, що й в подальшому вчинив повернувши їй ці кошти шляхом переказу їх на її рахунок, однак суд апеляційної інстанції вказаним нею обставинам не надав жодної правової оцінки. На її думку, в матеріалах справи взагалі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірні кошти набуті нею безпідставно.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_3, поданому адвокатом Заверухою І. Л., на касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Оснач С. А., вказано, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки апеляційний суд належним чином встановив всі обставини справи та дійшов правильного висновку щодо задоволення його позовних вимог, оскільки відповідачка набула спірних коштів без будь-якої правової підстави на це. Вказує, що доводи касаційною скарги спрямовані на незгоду з оскаржуваною постановою апеляційного суду та є такими, що не спростовують правильних висновків суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Святошинського районного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2, поданому представником Оснач С. А., про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року.
У листопаді 2019 року справу № 495/2442/16-ц передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 05 травня 2016 року ОСОБА_1 перерахував на банківський рахунок ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 999 999,00 грн з призначенням платежу "переказ на картку ПриватБанку".
Також суд апеляційної інстанції встановив, що будь-яких доказів, які б підтверджували, що вищенаведена сума грошових коштів переховувалася позивачем з метою укладення в майбутньому договору дарування (пожертви), матеріали справи не містять.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційноїскарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.