Постанова
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа №331/7487/15-ц
провадження № 61-14415св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2019 року, ухвалене під головування судді Жукової О.Є, та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Онищенка Е.А., Бєлки В.Ю.,Кухаря С.В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.
В обґрунтування позову зазначав, що він є непрацездатним, а відповідачі є його рідними дітьми, проте вони не надають йому матеріальної допомоги. Оскільки на теперішній час внаслідок скрутного матеріального становища він потребує матеріальної допомоги, вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти у розмірі 500 гривень, та з ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1000 гривень щомісячно до зміни його матеріального становища .
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволені.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2018 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2015 року у вказаній справі скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2019 року, залишеного без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач отримуючи додатковий дохід від надання послуг правової допомоги, отримуючи субсидію на комунальні послуги, не довів суду, що є таким, що потребує матеріальної допомоги.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2019 року та на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2019 року матеріали цивільної справи №331/7487/15-ц.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами були неправильно досліджені та оцінені надані позивачем докази, на підтвердження тяжкого матеріального стану позивача, зокрема невелика пенсія, великий розмір комунальних послуг та поганий стан здоровʼя.
Судами було покладено в основу рішення припущення стосовно того, що ОСОБА_1 отримує додатковий дохід.
Суд безпідставно відмовив у прийнятті письмових доказів про хронічні хвороби позивача та про звернення позивача до Національної поліції з заявою про його отруєння ОСОБА_2 .
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу матеріали справи не містять.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є батьком повнолітніх дітей : ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 є непрацездатним - пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 на час звернення до суду в жовтні 2015 року, з січня 2015 року по червень 2015 року отримував пенсію за віком у розмірі 1389,76 гривень, що підтверджується розрахунком наданим Пенсійним фондом України .
Станом на час звернення до суду ОСОБА_1 отримував пенсію у розмірі, яка перевищувала розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, у тому числі і для осіб, які втратили працездатність (з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні).
З наданих позивачем доказів не вбачається, що його пенсія не забезпечує йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Надані ОСОБА_2 роздруківки з веб-порталу судової влади України в мережі Інтернет про участь ОСОБА_1 у судових засіданнях, а також ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі 335/1818/16-ц від 23 лютого 2016 року, якою позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості повернуто позивачу у зв`язку з добровільною частковою сплатою боргу, свідчать про отримання ОСОБА_1 додаткового доходу .
Також ОСОБА_1 має інших повнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, до яких не пред`явлено позов, і показаннями свідка ОСОБА_5 підтверджено, що нею та її сестрою ОСОБА_6 надавалася матеріальна допомога батьку в той час, коли він перебував у лікарні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач отримуючи додатковий дохід від надання послуг правової допомоги, отримуючи субсидію на комунальні послуги, не довів суду, що є таким, що потребує матеріальної допомоги.