ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №815/2927/17
адміністративне провадження №К/9901/32/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІТЕЛ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (суддя Іванов Е.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (головуючий суддя Єщенко О.В., судді Димерлій О.О., Бойко А.В.) у справі №815/2927/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІТЕЛ" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДІТЕЛ" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010141402 від 15.05.2017, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 152606,00грн., в тому числі 122085,00грн. за основним платежем та 30521,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обгрунтовуючи позов, посилалось на прийняття податкового повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Глобал Інвест Груп") на підставі договору підряду та договору про поставку обладнання та виконання робіт спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що податковий орган довів формування платником податку податкової вигоди за наслідками відносин із ТОВ "Глобал Інвест Груп" без достатніх правових підстав, адже підрядні роботи та поставка товару фактично не виконувались контрагентом. Як зазначили суди, це підтверджується відсутністю у контрагента необхідних основних засобів, а також доказів залучення для виконання відповідних робіт інших осіб (субпідрядників); крім того суди взяли до уваги вирок Дарницького районного суду м. Києва від 04.07.2016 у справі №753/10768/16-к, яким затверджено угоду від 31.05.2016 року про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_1 та обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3, за якою ОСОБА_2 (придбала суб`єкта підприємницької діяльності - ТОВ "Глобал Інвест Груп" з метою прикриття незаконної діяльності) визнано винною у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.1 ст.205, ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, й, проаналізувавши встановлені у ньому обставини, дійшли висновку, що первинні документи, надані позивачу ТОВ "Глобал Інвест Груп", не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами та, як наслідок, визнаватись такими, що посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг).
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже надали неправильну правову оцінку фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, які свідчать, що операції між позивачем та його контрагентом проведені та документально оформлені, а отже дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкового кредиту з ПДВ, а тому відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Податковий орган у письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB "ОДІТЕЛ" з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків TOB "Глобал Інвест Груп" (код ЄДРПОУ 39631634) за березень-квітень 2016 року, за результатами якої складено акт №350/15-32-14-02/21029172 від 26.04.2017, яким встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 122085,00 грн., у тому числі за березень 2016 року на 65942,00 грн., за квітнеь 2016 року на 56143,00 грн.
У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав податкового кредиту з ПДВ за операціями із TOB "Глобал Інвест Груп", посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено у нього необхідних трудових ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, виявлення ознак фіктивності господарської діяльності останнього; відсутність документів, які, враховуючи умови укладених із вказаним контрагентом договорів та вимоги відповідних нормативно-правових актів, підтверджували б надання цією особою послуг (виконання робіт), постачання товарів.
На підставі акту перевірки прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункту 198.2 статті 198 ПК України).
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.