ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №826/8054/17
адміністративне провадження №К/9901/9630/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/8054/17
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області - про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - ТУ ДСА в Київській області, відповідач), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області, із вимогами: стягнути з відповідача суддівську винагороду за квітень 2017 року в сумі 22400,00 грн.
2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що за квітень 2017 року їй виплачена суддівська винагорода в сумі 22400,00 грн, із яких: оклад судді - 16000,00 грн, надбавка за адміністративну посаду - 1600,00 грн, вислуга років судді - 4800,00 грн.
3. Водночас відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Перехідними положеннями вказаного Закону України встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон №2453-VI).
4. Згідно з частиною третьою статті 133 Закону №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (далі - Закон №1801-VIII) у 2017 році встановлено мінімальну заробітну плату в місячному розмірі 3200,00 грн.
5. Отже, на думку позивачки, її посадовий оклад за квітень 2017 року повинен був бути виплачений відповідачем у розмірі 44800,00 грн, із яких: оклад судді - 32000,00 грн, надбавка за адміністративну посаду - 3200,00 грн, вислуга років судді - 9600,00 грн.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Указом Президента України від 31 серпня 2004 року №1026/2004 ОСОБА_1 призначена строком на п`ять років на посаду судді Березанського міського суду Київської області.
7. На підставі зазначеного Указу наказом Березанського міського суду Київської області від 08 вересня 2004 року №60 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Березанського міського суду Київської області з 09 вересня 2004 року.
8. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року №2135-VI позивачку обрано на посаду судді Березанського міського суду Київської області безстроково.
9. На підставі зазначеної постанови наказом Березанського міського суду Київської області від 30 квітня 2010 року №18-к ОСОБА_1 призначено на посаду судді Березанського міського суду Київської області безстроково.
10. З огляду на інформацію щодо суми суддівської винагороди, виплаченої судді Березанського міського суду Київської області ОСОБА_1 за квітень 2017 року, установлено, що позивачці за квітень 2017 року нараховано 22400,00 грн, із яких: оклад судді - 16000,00 грн, надбавка за адміністративну посаду - 1600,00 грн, вислуга років судді - 4800,00 грн. У штатному розписі Березанського міського суду Київської області на 2017 рік затверджено посадовий оклад судді в розмірі 16000,00 грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТУ ДСА в Київській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за квітень 2017 року в сумі 22400,00 грн.
12. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки законодавцем не вносилися зміни до Закону №2453-VI та/або Закону №1402-VIII в частині розміру суддівської винагороди, у тому числі й розрахункової величини, з огляду на яку здійснюється її нарахування, зважаючи на гарантію, передбачену частиною другою статті 130 Конституції України, стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок, застосування відповідачем при виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VIII) і не виконання пункту 23 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
13. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
14. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, Київський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обчислення суддівської винагороди визначається не статтею 133 Закону №2453-VI, а законом про Державний бюджет на відповідний рік, тому положення пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII необхідно вважати запровадженням змін (спеціального регулювання стосовно обчислення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат) стосовно загального правового регулювання розміру мінімальної заробітної плати, установленого Законом №1801-VIII. Відсутність змін до бланкетної норми частини третьої статті 133 Закону №2453-VI не є перешкодою для застосування пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII.
15. Водночас суд апеляційної інстанції наголосив, що розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати та інших виплат у 2017 році у порівнянні із груднем 2016 року не зменшився, отже, втручання у розмір суддівської винагороди як гарантію незалежності суддів не відбулося.
IV. Провадження у суді касаційної інстанції
16. 25 січня 2018 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року.
17. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі судове рішення першої інстанції - постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року.
18. На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що обрахунок її суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600,00 грн, визначеної пунктом 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII, а не із розміру мінімальної заробітної плати, як указано в статті 133 Закону №2453-VI.
19. Позивачка наполягає на тому, що невиконання відповідачем пункту 23 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VІІІ порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення суддів як одну з складових його незалежності. Також посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10.03.2011 у справі "Сук проти України" (заява №10972/05).
20. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Стелець Т.Г., суддям Желтобрюх І.Л., Білоусу О.В.
21. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
22. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 07 червня 2019 року №656/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
23. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
24. Відповідач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на висновки та установлені судом апеляційної інстанцій обставини, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.
25. Відповідач наголошує на відсутності підстав для виплати позивачці суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу в розмірі 32000,00 грн.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
26. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.
27. Водночас пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
28. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
31. Згідно з частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.