ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №160/9698/19
адміністративне провадження №К/9901/542/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №160/9698/19
за позовом державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, постановлену в складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів Сафронової С.В., Мельника В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. Державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) із вимогами: визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2291/5 щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (після одруження - ОСОБА_1 ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. 08 жовтня 2019 року до суду першої інстанції від державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 . надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивачка просить суд зупинити дію пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2291/5 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (після одруження - ОСОБА_1 ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.
3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2291/5 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (після одруження - ОСОБА_1 ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік.
4. Задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у цій адміністративній справі позивачкою оскаржується наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2291/5, якими їй заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас шляхом прийняття відповідачем оскаржуваного наказу порушено гарантоване Конституцією України право позивачки на працю, оскільки її діяльність як приватного нотаріуса, пов`язана з доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, на думку суду першої інстанції, позивачку позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності.
5. Також суд першої інстанції звернув увагу, що нотаріальна діяльність є єдиним джерелом доходу позивачки. На її утриманні перебувають батьки та рідний брат.
6. Заходи забезпечення адміністративного позову, про які у заяві просить позивачка, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення в справі.
7. Не погоджуючись з указаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - без змін.
9. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
10. Також суд апеляційної інстанції наголосив, що задоволення клопотання у вказаний спосіб є співмірним заявленим позовним вимогам. У цьому випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій ухваленими із порушенням вимог процесуального закону, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви позивачки про забезпечення адміністративного позову.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2291/5 було тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (після одруження - ОСОБА_1 ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік. Наслідком зупинення судом першої інстанції дії вказаного наказу є відновлення доступу позивачки до вказаного Державного реєстру. Такий же наслідок буде мати місце і після набрання законної сили судовим рішенням у випадку задоволення позовних вимог.
13. Отже, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову, на думку скаржника, призвів до відновлення прав позивачки як державного реєстратора на вчинення реєстраційних дій за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу. Фактично, суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивачки про забезпечення позову, вирішив справу по суті.
14. Скаржник також наголошує, що позивачка жодним чином не позбавлена права на працю, оскільки має право здійснювати нотаріальну діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації нерухомого майна.
15. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2020 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Саприкіної І.В. (судді-доповідача), Берназюка Я.Ю., Кравчука В.М.
16. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року задоволено заяви судді-доповідача Саприкіної І.В., суддів Берназюка Я.Ю. і Кравчука В.М. про самовідвід.
17. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2020 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Радишевської О.Р. (судді-доповідача), Кашпур О.В., Уханенка С.А.
18. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
19. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
ІIІ. Джерела права й акти їхнього застосування
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) внесені зміни.
22. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
24. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
25. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
26. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
27. Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
28. Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
29. Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів і встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони, або обов`язку вчиняти дії, що випливають із такого рішення (частина третя статті 151 КАС України).
30. Відповідно до статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів із дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
31. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.