ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №806/822/16
адміністративне провадження №К/9901/29527/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №806/822/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про зобов`язання здійснити нарахування та виплатити грошове забезпечення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Капинос О.В., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, постановлену у складі головуючого судді Капустинського М.М., суддів Моніча Б.С., Охрімчук І.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) із вимогами:
1.1. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період із 22 січня 2005 року по 29 березня 2005 року з розрахунку окладу за спеціальне звання, посадового окладу за останньою основною посадою та відсоткової надбавки за вислугу років, у розумінні наказу Державної податкової адміністрації України від 07 лютого 2001 року №43.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в Державній податковій адміністрації в місті Києві (далі - ДПА в м. Києві) та з грудня 2004 року був зарахований в розпорядження ДПА в м. Києві у зв`язку з організаційно-штатними змінами в ДПА в м. Києві.
3. Посилаючись на Положення про виплату грошового утримання особам начальницького складу податкової міліції за час перебування в розпорядженні ДПА України, відстороненим від виконання службових обов`язків (посади), особам, підданим арешту, та за час перебування під арештом, а також стосовно видачі грошових атестатів при звільненні та переміщенні по службі, затверджене наказом ДПА України від 07 лютого 2001 року №43, позивач доводить, що за особами, зарахованими в розпорядження, зберігається грошове забезпечення.
4. Водночас, як стверджує позивач, грошове забезпечення за період з 22 січня 2005 року по 29 березня 2005 року йому не нараховувалося та не виплачувалося.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 із 15 лютого 2000 року проходив службу в Управлінні податкової міліції ДПА в м. Києві.
6. Наказом ДПА в м. Києві від 29 березня 2005 року №97-о "По особовому складу податкової міліції" майора податкової міліції ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до пункту "є" статті 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114).
7. Не погоджуючись з указаним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПА у м. Києві, у якому просив поновити на його на роботі, а також: зобов`язати ДПА у м. Києві підвищити з 01 листопада 2004 року посадовий оклад і грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2004 року №1481 і провести виплату грошового забезпечення з 22 січня 2005 року до дня поновлення на роботі; стягнути з ДПА у м. Києві середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 березня 2005 року до дня поновлення на роботі, а також 10000,00 грн моральної шкоди.
8. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2006 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2006 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.
9. Суди першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі встановили, що у період із 10 січня 2005 року по 21 січня 2005 року ОСОБА_1 знаходився у відпустці відповідно до наказу ДПА у м. Києві від 28 січня 2005 року №17-в.
10. По закінченню відпустки (22 січня 2005 року) ОСОБА_1 на службу не з`явився.
11. Висновком службового розслідування, проведеним за фактом відсутності ОСОБА_1 на службі, установлено, що, знаходячись в розпорядженні ДПА у м.Києві, ОСОБА_1 з 22 січня 2005 року без поважних причин на роботу не виходив.
12. Позивач стверджує, що відповідач протиправно не виплатив йому грошове забезпечення за період із 22 січня 2005 року по день звільнення (29 березня 2005 року), у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
13. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
14. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що грошове забезпечення є формою оплати праці, підставою для виплати якого є виконання певної роботи.
15. Посилаючись на обставини, установлені Подільським районним судом м. Києва у справі, яка стосувалася правомірності звільнення позивача, суди попередніх інстанцій установили, що в період із 22 січня 2005 року по 29 березня 2005 року позивач без поважних причин на службу не виходив, а отже, не виконував будь-якої роботи.
16. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що правові підстави для виплати позивачеві грошового забезпечення за вказаний період відсутні.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права і недотримання норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
18. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що в період із 22 січня 2005 року по день звільнення він перебував у розпорядженні ДПА у м. Києві, у зв`язку з чим виплата грошового забезпечення йому має здійснюватися незалежно від виконання роботи.
19. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
20. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
21. 27 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
22. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В.., суддям Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г
23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 31 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
25. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
27. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
28. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
29. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
30. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
31. Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 № 509-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 509-XII).