ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №400/249/19
адміністративне провадження №К/9901/30295/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №400/249/19
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Миколаївській області та Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, прийняте у складі головуючого судді Мороза А.О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, ухвалену у складі головуючого судді Бойка А.В., суддів Федусика А.Г., Шевчук О.А.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, відповідач-1), Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач-2) та Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Баштанська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області) з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ДФС від 17 грудня 2018 року №2463-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. визнати протиправним і скасувати наказ Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 26 грудня 2018 року № 66-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17 грудня 2018 року № 2463-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.3. визнати протиправним і скасувати наказ ДФС від 12 вересня 2018 року №2008 "Про оголошення конкурсу" у частині оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади категорії "Б" - начальника Казанківської державної податкової інспекції Баштанського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області;
1.4. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Казанківського відділення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області з 26 грудня 2018 року;
1.5. зобов`язати Головне управління ДФС у Миколаївській області запропонувати ОСОБА_1 для переведення на посаду начальника новоствореної Казанківської державної податкової інспекції Баштанського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області;
1.6. стягнути з Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її було незаконно звільнено з державної служби, адже після попередження про скорочення її посади відповідач не вжив необхідних заходів для її переведення на рівнозначну посаду, хоча відповідні вакансії в Головному управління ДФС у Миколаївській області були.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередні інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 1994 року і по день звільнення працювала на різних посадах в органах податкової служби, а з 30 листопада 2015 року по день звільнення позивачка обіймала посаду заступника начальника - начальника Казанківського відділення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області.
4. 28 березня 2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби", якою Баштанську ОДПІ ГУ ДФС вирішено реорганізувати шляхом приєднання як структурного підрозділу до Головного управління ДФС у Миколаївській області.
5. 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 було попереджено про реорганізацію Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, скорочення штату (чисельності) працівників та одночасно запропоновано їй обійняти вакантну посаду старшого державного ревізора-інспектора Відділу адміністрування податків і зборів із фізичних осіб Баштанського управління ГУ ДФС у Миколаївській області.
6. Обійняти запропоновану посаду позивачка відмовилася.
7. Водночас суди попередніх інстанцій установили, що наказом ГУ ДФС у Миколаївській області від 12 вересня 2018 року №2008 був оголошений конкурс на зайняття вакантних посад у структурних підрозділах ГУ ДФС у Миколаївській області, у тому числі й на посаду начальника Казанківської ДПІ Баштанського управління ГУ ДФС у Миколаївській області.
8. 08 листопада 2018 року позивачці повторно запропоновано для переведення ряд вакантних посад головних державних інспекторів, головних (старших) державних ревізор-інспекторів у різних відділах ГУ ДФС у Миколаївській області, від яких вона також відмовилася.
9. Наказом ДФС України від 17 грудня 2018 року № 2463-о позивачка була звільнена з посади заступника начальника - начальника Казанківського відділення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
10. Наказом голови комісії з реорганізації Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 26 грудня 2018 року № 66-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17 грудня 2018 року №2463-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивачці оголошено наказ ДФС України про її звільнення та встановлена дата фактичного звільнення - 26 грудня 2018 року.
11. Не погоджуючись з наказами про звільнення, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково:
12.1. визнано протиправним і скасовано наказ ДФС від 17 грудня 2018 року № 2463-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
12.2. визнано протиправним і скасовано наказ Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 26 грудня 2018 року № 66-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17 грудня 2018 року № 2463-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
12.3. поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Казанківського відділення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області з 26 грудня 2018 року;
12.4. стягнуто з Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26 грудня 2018 року до 20 травня 2019 року в сумі 27133,81 грн, без урахування заробітної плати за один місяць в сумі 5874,33 грн;
12.5. стягнуто з Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в сумі 5874,33 грн і звернуто в цій частині рішення до негайного виконання.
12.6. У задоволенні інших вимог відмовлено.
13. Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що звільнення позивачки є незаконним, адже внаслідок реорганізації Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області посада позивачки скорочена не була, у зв`язку з чим не було підстав для припинення відносин публічної служби.
14. Як установили суди попередніх інстанцій, унаслідок реформування територіальних органів ДФС України була змінена лише внутрішня організаційна структура ГУ ДФС у Миколаївській області, зокрема Баштанська ОДПІ втратила статус юридичної особи та була приєднана до ГУ ДФС у Миколаївській області як структурний підрозділ, у складі якого утворена Казанківська ДПІ, на яку покладену ті ж самі функції, що і на Казанківське відділення Баштанської ОДПІ.
15. Суди попередніх інстанцій зазначили, що саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. У касаційній скарзі відповідач-2, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
17. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач-2 зазначив, що внаслідок організаційно-штатних змін у Баштанській ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, викликаних її приєднанням у статусі структурного підрозділу до Головного управління ДФС у Миколаївській області, посада позивачки скорочувалася, у зв`язку з чим їй двічі пропонувалася інша робота, що повністю відповідала її кваліфікації.
18. Відповідач-2 доводить, що оскільки позивачка від запропонованих посад відмовилася, він мав законні підстави для її звільнення, визначені у Законі України "Про державну службу" та в Кодексі законів про працю України.
19. Інші учасники справи правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
20. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
21. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
22. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
23. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
24. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.