ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №818/984/15
адміністративне провадження №К/9901/26909/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Галети С.М., суддів Павлічек В.О., Прилипчука О.А. від 06 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Любчич Л.В., Сіренко О.І. від 12 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Державної казначейської служби України про стягнення пені,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач 1, Інспекція), Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - відповідач 2, УДКС), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 3, ДКС) про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по деклараціям за грудень 2013 року, січень, березень-жовтень 2014 року у розмірі 20569907,98 грн.
На обґрунтування позову Товариство зазначило, що невиконання податковим органом та органом Державного казначейства своїх обов`язків, визначених у пунктах 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), призвело до несвоєчасного отримання Товариством бюджетного відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, у зв`язку із чим просить стягнути таку пеню.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року позов Товариства задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Інспекція за результатами перевірки, враховуючи результати адміністративного оскарження, визнала право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2013 року, січень, березень-жовтень 2014 року в загальному розмірі 96876220,00 грн., підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми і подала до органу Державного казначейства України висновки із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету. Однак відповідні суми бюджетного відшкодування ПДВ отримані позивачем несвоєчасно, а тому визнав наявність підстав для відшкодування пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості в силу вимог пункту 200.23 статті 200 ПК України за період прострочення.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач 1 посилається на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору обставин того, що в силу положень статті 200 ПК України відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів Державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Інших доводів касаційна скарга не містить.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем разом з деклараціями за грудень 2013 року, січень, березень-жовтень 2014 року подавались заяви про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 96876220,00 грн.
Контролюючим органом проведені перевірки заявлених до відшкодування сум ПДВ.
Згідно залучених до матеріалів справи та досліджених судами актів й довідок, складених за наслідками таких перевірок, підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування в заявлених сумах, окрім 1862,00 грн., зазначених в декларації за червень 2014 року, в зв`язку з чим Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0008741502 від 10 жовтня 2014 року. Однак податкове повідомлення-рішення скасовано рішенням ГУ ДФС у Сумській області, прийнятим за наслідками розгляду скарги Товариства від 25 листопада 2014 року.
Також при перевірці декларації за квітень 2014 року відповідачем 1 було винесено повідомлення про відсутність у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, однак постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року по справі №818/1624/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року, вказане повідомлення було скасовано.
Судами встановлено, що Інспекцією формувались та подавались до органів Державної казначейської служби висновки про суми відшкодування ПДВ (том 2 а.с. 129-144), однак останні у встановлені ПК України строки відшкодовані позивачу не були.
Зокрема, бюджетна заборгованість з ПДВ по декларації за грудень 2013 року виникла 18 лютого 2014 року, за січень 2014 року - 21 березня 2014 року, за березень 2014 року - 21 травня 2014 року, за квітень 2014 року - 18 червня 2014 року, за травень 2014 року - 23 серпня 2014 року, за червень 2014 року - 09 жовтня 2014 року, за липень 2014 року - 01 листопада 2014 року, за серпень 2014 року - 03 грудня 2014 року, за вересень 2014 року - 03 грудня 2014 року, за жовтень 2014 року - 05 лютого 2015 року.
Згідно з банківськими виписками по рахунках Товариства бюджетна заборгованість в розмірі 21687001,00 грн. за січень 2014 року перерахована позивачу 25 листопада 2015 року; 03 квітня 2015 року та 29 вересня 2015 року - перераховано 8409835,00 грн., 185949,00 грн., 9580096,00 грн. та 100692,00 грн. відповідно за березень 2014 року та травень 2014 року; 03 квітня 2015 року - перераховано 9984456,00 грн., 5048408,00 грн. та 1862,00 грн. за квітень 2014 року та за червень 2014 року, 1812582,00 грн. за липень 2014 року, 4442969,00 грн. за серпень 2014 року та 5395891,00 грн. за вересень 2014 року; 30 червня 2015 року - перераховано 25169915,00 грн. та 5056564,00 грн. за грудень 2013 року та жовтень 2014 року.