ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №819/1351/16
адміністративне провадження №К/9901/23784/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №819/1351/16
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання діяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Дерех Н.В., суддів Осташа А.В., Білоус І.О., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, постановлену у складі головуючого судді Довгої О.І., суддів Матковської З.М., Запотічного І.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля, відповідач) з вимогами:
1.1. визнати неправомірною діяльність Міненерговугілля в частині надання листом від 29 вересня 2016 року № 02/27-10211 відповіді, що порушує Закон України "Про звернення громадян", на скаргу ОСОБА_1 від 05 вересня 2016 року;
1.2. зобов`язати Міненерговугілля відповідно до Закону України "Про звернення громадян" надати належну відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 05 вересня 2016 року;
1.3. визнати неправомірною діяльність Міненерговугілля в частині надання листом від 18 жовтня 2016 року № 02/27-10842 відповіді, що порушує Закон України "Про доступ до публічної інформації", на інформаційний запит ОСОБА_1 від 10 жовтня 2016 року;
1.4. зобов`язати Міненерговугілля відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" надати належну відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 10 жовтня 2016 року.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її звернення та інформаційний запит були розглянуті з грубими порушеннями Законів України "Про звернення громадян" і "Про доступ до публічної інформації".
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що 05 вересня 2016 року позивачка звернулася до Міненерговугілля зі скаргою на протиправну діяльність директора Департаменту електроенергетичного комплексу Міненерговугілля та просила застосувати відповідні заходи до осіб, що розглядали її скаргу, і повторно розглянути її скаргу від 19 травня 2016 року.
4. Розглянувши скаргу позивачки від 05 вересня 2016 року, відповідач листом від 29 вересня 2016 року №02/27-10211 повідомив її про те, що за наслідками ретельної перевірки обставин, викладених у її скарзі, порушень з боку посадової особи Міненерговугілля не виявлено.
5. 10 жовтня 2016 року о 02:57 год позивачка направила відповідачеві електронною поштою інформаційний запит, у якому вимагала надати їй копію рішення, прийнятого за результатами розгляду її скарги від 05 вересня 2016 року.
6. У відповідь на інформаційний запит відповідач листом від 18 жовтня 2016 року №02/27-10842 надав позивачці копію раніше надісланого листа Міненерговугілля від 29 вересня 2016 року №02/27-10211.
7. Також суди установили, що на додаток до листа від 29 вересня 2016 року №02/27-10211 Міненерговугілля листом від 05 грудня 2016 року №ВР/4-27-3157 роз`яснено позивачці порядок оскарження дій чи рішень органів державної влади та повторно надано відповідь на її скаргу від 05 вересня 2016 року на протиправну діяльність директора Департаменту електроенергетичного комплексу Міненерговугілля.
8. Уважаючи, що відповідач надав відповідь на її заяву та інформаційний запит з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
10. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що лист відповідача від 29 вересня 2016 року №02/27-10211 містить вичерпну відповідь на скаргу позивачки.
11. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що за наслідками розгляду звернення (скарги) позивачки відповідач надав їй відповідь, оформлену листом, і не приймав будь-яких рішень, у зв`язку з чим надати запитуване в інформаційному запиті рішення об`єктивно не міг.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняте нове, яким адміністративний позов задовольнити.
13. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначає, що відповідач на її інформаційний запит надав відповідь, що не стосувалася суті запиту, адже замість рішення, прийнятого за результатами розгляду її скарги від 05 вересня 2016 року, відповідач надіслав їй копію листа від 29 вересня 2016 року №02/27-10211.
14. Позивачка наполягає на тому, що в разі відсутності у відповідача рішення, яке було предметом її інформаційного запиту, він мав відмовити в його задоволенні та роз`яснити порядок оскарження відмови.
15. Як зазначає позивачка, суди попередніх інстанцій на викладене уваги не звернули, у зв`язку з чим дійшли необґрунтованих висновків про те, що відповідь на її інформаційний запит мала правомірний характер.
16. У частині, яка стосується розгляду її звернення (скарги), позивачка доводить, що результати розгляду звернення обов`язково оформлюються рішенням. Водночас суди попередніх інстанцій не досліджували, чи було прийнято за наслідками розгляду звернення (скарги) від 05 вересня 2016 року відповідне рішення, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків про належний розгляд її скарги.
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
18. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
19. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
20. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.
21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
22. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
27. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
28. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
31. Питання практичної реалізації особою наданого їй Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян, відповідно до їх статуту, пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).
32. Відповідно до статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
33. Згідно зі статтею 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
34. Пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
35. Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
36. Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
37. Відповідно до частини першої статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
38. Статтею 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
39. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
40. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
41. Відповідно до статті 16 Закону №393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
42. Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.
43. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.
44. Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.
45. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.