ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2020 року
Київ
справа №813/2814/17
адміністративне провадження №К/9901/48889/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (суддя Гулкевич І.З.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року (судді: Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними дії Львівської митниці ДФС щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 30 червня 2017 року про надання публічної інформації з підстав вказаних у листі від 07 липня 2017 року №28/ЗПІ/13-70-19/43 та зобов`язати Львівську митницю ДФС повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 30 червня 2017 року з урахуванням висновків суду, викладених у постанові за результатами вирішення даного спору; відшкодувати витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 червня 2017 року звернувся до відповідача з інформаційним запитом, в якому ставилось питання про надання: 1) копії листа Львівської митниці ДФС від 12 вересня 2016 року №14401/7/13-70-19/46; 2) копії листа Офісу великих платників податків ДФС, яким на адресу Львівської митниці ДФС було направлено копію акту про результати проведення документальної невиїзної перевірки від 06 березня 2017 року №н/3/17/28-10-14-09/ 0031902769 ; 3) інформації про заходи, вжиті Львівською митницею ДФС у зв`язку з отриманням акту про результати проведення документальної невиїзної перевірки від 06 березня 2017 року №н/3/17/28-10-14-09/ 0031902769, та результати таких заходів. Листом від 07 липня 2017 року №28/ЗПІ/13-70-19/43 відповідач відмовив у наданні такої інформації, оскільки запитувана інформація може становити комерційну таємницю, тому може розголошуватися лише з дозволу суб`єкта господарювання, якого стосується, а також у запиті відсутні відомості, що запитувана інформація безпосередньо стосується позивача, не наведено аргументованих відомостей, що зазначена інформація становить суспільний інтерес. Позивач вважає, що відповідач листом від 07 липня 2017 року №28/ЗПІ/13-70-19/43 протиправно відмовив у наданні інформації.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Львівської митниці ДФС щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 30 червня 2017 року про надання публічної інформації з підстав вказаних у листі від 07 липня 2017 року №28/ЗПІ/13-70-19/43. Зобов`язано Львівську митницю ДФС повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 30 червня 2017 року та надати достовірну, точну та повну інформацію, яка запитувалась в інформаційному запиті. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640,00 грн згідно квитанції №0.0.817895748.1 від 30 липня 2017 року за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (вул. Костюшка,1, м. Львів, ЄДРПОУ 39420875).
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що Львівською митницею ДФС при відмові у наданні інформації за запитом позивача не наведено жодних підстав віднесення запитуваної інформації до інформації з обмеженим доступом у розумінні пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та не обґрунтувано підстав обмеження у доступі позивача до запитуваної інформації, натомість, відповідач обмежився лише цитуванням, що надана інформація може бути комерційною таємницею (різновид конфіденційної інформації), тому відмова у наданні інформації, що викладена у листі від 07 липня 2017 року №28/ЗПІ/13-70-19/43 не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки є немотивованою, відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Львівської митниці ДФС повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 30 червня 2017 року та надати достовірну, точну та повну інформацію, яка запитувалась в інформаційному запиті.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій проігноровано те, що до матеріалів справи додано копію листа ТзОВ "Акку-енерго" №174/10. В якому зазначено, що. запитувана позивачем інформація належить до комерційної таємниці ТзОВ "Акку-енерго" та не може бути розкрита необмеженому колу осіб у повному обсязі або частково.
Судами не залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ТзОВ "Акку-енерго".
Позиція інших учасників справи
Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Шарапа В.М, судді: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 644/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шапарпи В.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
30 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівської митниці ДФС з інформаційним запитом, в якому просив надати : 1) копії листа Львівської митниці ДФС від 12.09.2016 №14401/7/13-70-19/46; 2) копії листа Офісу великих платників податків ДФС, яким на адресу львівської митниці ДФС було направлено копію акту про результати проведення документальної невиїзної перевірки від 06 березня 2017 року №н/3/17/28-10-14-09/ 0031902769 ; 3) інформації про заходи, вжиті Львівською митницею ДФС у зв`язку з отриманням акту про результати проведення документальної невиїзної перевірки від 06 березня 2017 року №н/3/17/28-10-14-09/ 0031902769, та результати таких заходів.
Листом від 07 липня 2017 року №28/ЗПІ/13-70-19/43 відповідач відмовив у наданні такої інформації, оскільки запитувана інформація позивачем відноситься до інформації, що належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Позивач вважаючи, що відповідач неправомірно відмовив у наданні такої інформації звернувся до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 32 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом).
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Закон України від 13 січня 2011року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За цим визначенням можна виокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень. У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частини перша та друга статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Відповідно до статті 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.
Статтею 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Згідно з пунктом 63.12 статті 63 Податкового кодексу України (далі - ПК України) інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.
Приписами статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.