ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №813/4315/16
адміністративне провадження №К/9901/39514/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Матковської З.М., суддів: Затолочного В.С., Каралюс В.М. від 27 квітня 2017 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30.09.2015 №12839/13-04-13-01/1101/41.
Посилався на необґрунтованість висновків відповідача про наявність підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку, оскільки вказаний податок сплачувався ним своєчасно та у повному обсязі. Додаткове ж благо у вигляді прощення частини боргу за договором кредиту, отримано позивачем як фізичною особою, а відтак зобов`язання щодо сплати податку на доходи фізичних осіб не є податковим боргом фізичної особи - підприємця та не може бути підставою для застосування до нього положень абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 30.09.2015 №12839/13-04-13-01/1101/41 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Ухвалюючи рішення, суд прийшов до висновку про відсутність у позивача, як фізичної особи-підприємця податкового боргу, оскільки визначене податковим повідомленням-рішенням №0003611702 від 29.04.2014 зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб стосується останнього як фізичної особи й не може бути підставою для анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.04.2017 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким в задоволенні позову відмовив.
Суд констатував наявність підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку, оскільки податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувалося, а відтак є узгодженим й зобов`язання за ним є податковим боргом позивача.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано відсутністю у позивача як фізичної особи - підприємця податкового боргу з єдиного податку; зобов`язання щодо сплати податку на доходи фізичних осіб стосується його як фізичної особи й до господарської діяльності жодного відношення не має.
Відповідач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями).
Між тим, суб`єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 55 ГК України).
Підпунктом 3.8.1 пункту 3.8 розділу III Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. N 97, визначено, що підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Тобто, підприємцем є фізична особа - громадянин.
Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Принципи здійснення фізичною-особою підприємцем підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою.
Підприємець, який працює в Україні, може обрати одну з двох систем оподаткування: загальну або спрощену.
Так, пунктом 291.2 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 вказаного Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).
Відповідно приписів пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Згідно пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: 1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.