ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
24 квітня 2020 року
справа №540/2206/19
адміністративне провадження №К/9901/7573/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у складі судді Хом`якової В. В.
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 у складі суддів Вербицької Н. В., Джабурії О. В., Запорожана Д. В.,
у справі №540/2206/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Катеринівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 №0022678-5313-2107 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 36 425,83 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля - ангар-модуль) належний на праві власності позивачу фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника - фермерського господарства "ТРУД", засновником якого є позивач, основними видами діяльності цього господарства по КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; допоміжна діяльність у рослинництві тощо. Відтак, зазначена нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
3. 04.12.2019 Херсонський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, відмовив у задоволенні позову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що у позивача відсутнє право на податкову пільгу, визначену підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки позивач, як фізична особа, не є сільськогосподарським товаровиробником, тому спірний ангар-модуль, який перебуває у його приватній власності, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №540/2206/19 і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що він є власником нерухомого майна з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яке використовує за призначенням, відтак до нього має застосовуватися податкова пільга згідно з підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а, яка не врахована судами попередніх інстанцій.
Крім того, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №0340/1905/18 щодо наявності пільг у фізичної особи по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік.
Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
6. 01.04.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 18.03.2020, та витребував справу №540/2206/19 з Херсонського окружного адміністративного суду. Відкриваючи касаційне провадження у справі Суд дійшов висновку, що ця справа має виняткове значення для позивача у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №540/2206/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №649/593/16-а та від 01.10.2019 у справі № 0340/1905/18.
7. 13.04.2020 справа №540/2206/19 надійшла до Верховного Суду.
8. 21.04.2020 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому податковий орган просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Одночасно з відзивом на касаційну скаргу відповідач подав заяву про заміну сторони у справі, а саме просив замінити відповідача Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у зв`язку з реорганізацією установи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537. Суд визнає наявними підстави для задоволення заяви податкового органу та здійснює заміну відповідача у справі відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
10. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
11. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
На підставі рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20 березня 2007 року у справі №2-261/2007 року позивач набув право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар-модуль площею 978,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
14.06.2019 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0022678-5313-2107, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 36 425,83 грн.
Надаючи оцінку наявності у позивача пільг щодо сплати вказаного податку, встановлених підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що аналіз приписів наведеної норми свідчить про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як ФОП та не декларував у 2018 році отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач, як фізична особа, не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки не виробляє власного товару сільськогосподарського призначення, не займається розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та не здійснює операції з її постачання.
Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач є засновником і головою Селянського (фермерського) господарства "Труд" (в подальшому перейменовано на Фермерське господарство "Труд", далі по тексту - Господарство, ФГ "Труд"). Відповідно до Статуту цього Господарства у редакції, затвердженій протоколом №1 загальних зборів від 17 травня 2007 року та зареєстрованій Великолепетиською районною державною адміністрацією від 24 травня 2007 року, головою господарства є його засновник ОСОБА_1., членами фермерського господарства є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 . У розділі 4 Статуту майно ФГ "Труд" складається, зокрема, з основних і оборотних фондів та майнових прав, що передаються учасникам в порядку внеску в складений капітал ФГ, продукції, що виготовлена ФГ у результаті його господарської діяльності; отриманих доходів та прибутку; іншого майна та майнових прав, що були надбані ФГ на законних підставах.
Згідно з актом від 25.12.2007 (наявний в матеріалах справи), засновник ФГ "Труд" ОСОБА_1, власник ангару-модулю за адресою: АДРЕСА_1 , передав вказану нежитлову будівлю на праві господарського відання ФГ "Труд" для ведення фермерського господарства.
Обставина, що об`єкт нерухомості, ангар-модуль, призначений для використання у сільськогосподарській діяльності та фактично використовується ФГ "Труд" у сільськогосподарській діяльності сторонами не заперечується.
Поряд з цим, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку встановленим обставинам, висновувалися з того, що відповідно до статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство має право на набуття майна на підставі цивільно-правових угод. З буквального тлумачення цієї норми вбачається, що майно повинно передаватись на підставі правочинів, які врегульовані Цивільним кодексом України. Відтак, доказів того, що спірний ангар-модуль переданий позивачем до статутного капіталу ФГ "Труд" позивачем не надано. У переліку майна ФГ "Труд, переліченому у розділі 4 Статуту, зазначене нерухоме майно не значиться.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що акт про передачу позивачем ангару фермерському господарству на праві господарського відання, датований 25.12.2007, свідчить фактично про передачу позивачем власного майна в безоплатне користування колективному власнику, оскільки за приписами частини першої статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів, натомість договір господарського відання в матеріалах справи відсутній.
Аналіз підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12, підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" та пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" зумовив висновок суду апеляційної інстанції про помилковість посилання позивача на протиправність рішення Катеринівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області від 30 червня 2017 року № 126, яким встановлений податок та пільги на об`єкти нежитлової нерухомості на 2018 рік, як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відтак, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що Податковим кодексом України встановлений обов`язок фізичної особи сплатити податок за 2018 рік в незалежності від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів, або внесення до нього змін.