ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
24 квітня 2020 року
справа №520/6895/19
адміністративне провадження №К/9901/9169/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут"
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у складі колегії суддів Бенедик А. П., Гуцала М. І., Донець Л. О.,
у справі №520/6895/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказу,
У С Т А Н О В И В :
У липні 2019 року на адресу Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроут" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування наказу №7876 від 19.10.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ №7876 від 19.10.2018 Головного управління ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.
10.02.2020 Другий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу податкового органу задовольнив частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі №520/6895/19 скасував, адміністративний позов Товариства залишив без розгляду.
Суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову виходив з аналізу положень підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що цими нормами врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов`язань. Суд апеляційної інстанції вважає, що строк 1095 днів може застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання. При цьому, дії суб`єкта владних повноважень щодо проведення перевірки та наказ про її проведення не опосередковані приписами вищевказаних норм, а отже їх положення не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 залишити без змін.
У касаційній скарзі Товариство зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, зокрема позивач зазначає, що пункт 56.18 статі 56 Податкового кодексу України закріплює право платника податків оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу (наказ є рішенням контролюючого органу) з урахуванням строків давності тривалістю 1095 днів, а норма статті 102 цього кодексу не може відмінити та не є спеціальною до норми пункту 56.18 статті 56 Кодексу. Позивач доводить, що строк на оскарження наказу, який Товариством отримано 23.10.2018, становить 1095 днів з моменту отримання.
Інші доводи касаційної скарги стосуються висновків суду першої інстанції, які ґрунтуються на дослідженні та правовій оцінці спірного наказу, що знаходиться за межами касаційного оскарження, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснювався перегляд рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог.
Від податкового органу відзив на касаційну скаргу Товариства до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.
Спірним питанням в межах цих правовідносин є визначення строку звернення до суду щодо оскарження наказу податкового органу №7876 від 19.10.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
За позицією позивача, для звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження наказу податкового органу №7876 від 19.10.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки повинен застосовуватись строк 1095 днів визначений нормами Податкового кодексу України.
Суд вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.
Наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.