ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №808/1469/16
адміністративне провадження №К/9901/31472/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (суддя Татаринов Д.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (судді: Головко О.В. (головуючий), Суховаров А.В., Ясенова Т.І.)
у справі № 808/1469/16
за позовом Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради
до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (далі - КП "Бердянськводоканал" БМР) звернулося до суду з адміністративним позовом до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2016 року № 0000931702 частково в сумі 114 425,51 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 18 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2016 року №0000931702 у повному обсязі.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем допущено порушення податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що відповідає складу правопорушення, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України. Однак спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, яким визначено інший склад податкового правопорушення.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Бердянська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог КП "Бердянськводоканал" БМР у повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
01 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в період із 16 жовтня до 26 листопада 2015 року Бердянською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку КП "Бердянськводоканал" БМР з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2014 року, військового збору за період 01 серпня до 31 грудня 2014 року, єдиного соціального внеску за період з 01 жовтня 2012 року до 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 03 грудня 2015 року № 145/08-22-22-01-06/37622628.
У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 409 990,00 грн; а також зменшення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації) на суму 15 571,00 грн;
- підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 469 309,15 грн;
- підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України - надання звіту за формою 1-ДФ за IV квартал 2013 року, III квартал 2014 року не у повному обсязі;
- підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасного перерахування до бюджету військового збору у сумі 2975,38 грн.
На підставі акта перевірки 13 січня 2016 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000931702, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних санкцій у сумі 346 782,26 грн за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV вказаного Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV вказаного Кодексу.