ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №357/8961/17
адміністративне провадження №К/9901/40754/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №357/8961/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ Нацполіції) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ГУ Нацполіції на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бужак Н.П., суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.)
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивач) звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до ГУ Нацполіції (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача у призначенні з встановленням другої групи інвалідності; зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідно до Закону України "Про національну поліцію" та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.2016 № 4 (далі Порядок № 4) має право на отримання одноразової грошової допомоги, як особа з інвалідністю ІІ групи у зв`язку із травмою, пов`язаною з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказує, що відмова у призначені одноразової допомоги є протиправною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не вирішення питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону України "Про Національну поліцію" за його заявою та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 лютого 2018 року скасував постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким визнав протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, викладену в листі №29/К-152 від 06.03.2017 за підписом заступника начальника Головного управління Національної поліції в Київській області. Зобов`язав Головне управління Національної поліції в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що захворювання, яке виникло у позивача, пов`язане з проходженням служби в ОВС, тому розмір одноразової грошової допомоги повинен визначатись з урахуванням вимог Закону України "Про міліцію" та згідно з п.15 Прикінцевих та Перехідних Закону України "Про Національну поліцію".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2018 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області подана до Верховного Суду касаційна скарга, в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
У скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що відсутні підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 19 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Чиркін С.М., справу передано головуючому судді.
Ухвалою від 23.04.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в попереднє судове засідання.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами встановлено, що з 18.01.2003 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та 06.11.2015 звільнений наказом №590 о/с згідно Закону України "Про Національну поліцію" за п.64 "з" у зв`язку з переходом на роботу в центральні органи влади.
07.11.2015 позивач відповідно до наказу № 1о/с був прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції в Київській області.
04.02.2016 ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції відповідно до наказу Головного Управління Національної поліції в Київській області №430 о/с від 04.02.2016.
16.03.2016 медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлена друга група інвалідності, причиною якої є захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, строком до 01.05.2017.
Позивач 17.02.2017 звернувся до ГУ Нацполіції із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності.
Листом № 29/К-152 від 06.03.2017 відповідач, посилаючись на відсутність внесення змін до законодавства щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності якої стало захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відмовив ОСОБА_1 у призначенні допомоги.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга по справі № 357/8961/17 подана у березні 2018 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано ст. 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон № 565-ХІІ).
Відповідно до ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ). Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання зазначеної норми закону КМУ постановою від 21 жовтня 2015 року № 850 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Згідно з п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці МСЕК.
Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.
Згідно з п. 5 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
Разом з тим, за змістом п. 15 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" згаданого Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;