ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №810/4308/17
адміністративне провадження №К/9901/49750/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання дій протиправними,
за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді Лічевецький І.О., Мельничук В.П.),
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні його запиту від 23.09.2017 про надання публічної інформації з підстав, вказаних у листі від 28.09.2017 №3736/10/15-70-61.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою від 15 січня 2018 року Київський окружний адміністративний суд відмовив також у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 від 23.09.2017 про надання публічної інформації з підстав, вказаних у листі від 28.09.2017 №3736/10/15-70-61.
27 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткової постанови, в якій просив скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат та стягнути з Одеської митниці ДФС на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2240 грн. Зазначив, що докази, якими підтверджується розмір витрат, містяться в матеріалах справи.
Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року заяву позивача задоволено частково. Прийнято додаткове судове рішення, яким здійснено розподіл судових витрат, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 2240 грн на відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (на професійну правничу допомогу). В іншій частині вимог заяви відмовлено.
У касаційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Зазначає, що порушення позивачем обов?язку щодо надсилання відповідачу копії заяви від 27.02.2018 разом з доказами понесених витрат на правову допомогу, а також ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження позбавило Одеську митницю ДФС права заявити клопотання про зменшення розміру цих витрат, враховуючи їхню неспівмірність з незначною складністю справи, яка не потребувала обов?язкової участі адвоката.
Позивачем не подано відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частин першої і другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною п?ятою статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.