ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №820/2754/17
адміністративне провадження №К/9901/40522/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Заічко О.В. від 07 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бегунца А.О., суддів Рєзнікової С.С., Старостіна В.В. від 24 жовтня 2017 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "ФАРМАКОМ" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти,
В С Т А Н О В И В:
30 червня 2017 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - позивач, Управління) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "ФАРМАКОМ" (далі - відповідач, Товариство), в якому просило: 1) підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого на підставі рішення заступника начальника Управління від 30 червня 2017 року; 2) накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що Товариство не допустило працівників податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, а також накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановлені у справі судові рішення вмотивовані тим, що адміністративний арешт майна платника податків накладається за рішенням керівника (заступника) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має перевірити суд. З посиланням на положення пункту 94.10 статті 94 ПК України суди вказали, що на момент відкриття провадження у справі та вирішення спору по суті минули встановлені законом 96 годин, протягом яких обґрунтованість адміністративного арешту має бути перевірена судом, у зв`язку з чим умовний адміністративний арешт майна Товариства, застосований згідно з рішенням заступника начальника Управління від 30 червня 2017 року, припинено згідно із законом. Що ж до позовних вимог про зупинення видаткових операцій (арешт коштів) на рахунках Товариства, то за висновком судів першої та апеляційної інстанцій арешт коштів на рахунках платника податків є складової загального арешту майна і відрізняється виключно процедурою застосування. Тому зупинення операцій на рахунках платника податків можливе лише у разі дії адміністративного арешту майна, застосованого відповідно до пункту 94.2 статті 94 ПК України. Зупинення видаткових операцій (арешт коштів) не може бути застосовано з підстав, встановлених цим пунктом, зокрема з такої підстави, як відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ці вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема тим, що вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна заявлені в позовному провадженні, а не в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому суди попередніх інстанцій безпідставно застосували норму пункту 94.10 статті 94 ПК України, якою встановлений строк для підтвердження обґрунтованість адміністративного арешту майна в судовому порядку. Посилаючись на положення ПК України, зокрема його підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94, фактично наводить обставини, які, на його думку, свідчать про обґрунтованість арешту майна Товариства, яке, будучи завчасно повідомленим про проведення перевірки, не допустило уповноважених представників до її проведення, що зафіксовано відповідним актом.
Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 червня 2017 року начальником Управління прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства (код ЄДРПОУ 30590731) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо визначення сум податкового кредиту, задекларованого у податкових деклараціях з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень - серпень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ "Стандарт Еволюшн Плюс" на суму 1178624,0 грн, за липень - серпень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ "Кенмор" на суму 514140,0 грн, за січень 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ "Альтаріус" на суму 256480,00 грн, за лютий 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ "Айс-ден" на суму 145872,00 грн, за лютий 2017 року по взаємовідносинах з ТОВ "Соцбудтранс" на суму 59120,00 грн та податкового зобов`язання по ланцюгу постачання, в термін з 20 червня 2017 року тривалістю 5 робочих днів, яке оформлене наказом №2658.
20 червня 2017 року посадовими особами позивача здійснено вихід за місцезнаходженням Товариства - м. Харків, вул. Юр`ївська, 17, у ході якого пред`явлено уповноваженому представнику відповідача вищевказаний наказ та направлення на перевірку від 20 червня 2017 року №4162 та №4163.
Товариство відмовило у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, про що ними було складено відповідний акт від 20 червня 2017 року №1212/20-40-14-21-07.
За результатами розгляду звернення управління аудиту від 21 червня 2017 року заступником начальником Управління на підставі положень підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України прийнято рішення від 30 червня 2017 року №8381/10/20-40-14-21-16 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства (код ЄДРПОУ 30590731), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: 61050, м. Харків, вул. Юр`ївська, 17.
У свою чергу Товариство, не погодившись з наказом Управління про призначення перевірки, подало 26 червня 2017 року до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву про його скасування й ухвалою цього суду від 29 червня 2017 року відкрито провадження у справі №820/2654/17.
30 червня 2017 року Управління в загальному порядку звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з цим позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого на підставі рішення заступника начальника Управління від 30 червня 2017 року.
Згідно пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).
Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті Кодексу).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого на підставі рішення заступника начальника Управління від 30 червня 2017 року, позивач в порядку статті 183-3 КАС України не звертався.