ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №805/1461/17-а
адміністративне провадження №К/9901/39597/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року (суддя Бабіч С.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс, відповідач) про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації, викладеної у листі №12131/10/28-10-01-03-11 від 01 березня 2017 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що вважає індивідуальну податкову консультацію Офісу недійсною, оскільки, на його думку, суперечить нормам податкового законодавства України, адже виплата нерезиденту винагороди за договором поруки №5/6105-Д від 24 листопада 2015 року повинна звільнятися від оподаткування в Україні.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позов задоволено: визнано недійсною індивідуальну податкову консультацію Офісу, як правовий акт індивідуальної дії, що викладена у листі №12131/10/28-10-01-03-11 від 01 березня 2017 року.
Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку, що винагорода, яку позивач сплачує нерезиденту за договором поруки, є компенсацією вартості наданої послуги, та не належить до доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Офіс звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач, посилаючись на положення підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, зазначав, що винагорода, сплачена на користь підприємства-нерезидента, в розумінні податкового законодавства є іншим доходом (процентами), отриманим нерезидентом від провадження господарської діяльності на території України, а тому з такого доходу необхідно утримувати податок за ставкою в розмірі 15%, про що й було зазначено в наданій Товариству індивідуальній податковій консультації.
Позивач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 24 листопада 2015 року між Товариством (як боржником) та нерезидентом - Акціонерним товариством "Атомний енергопромисловий комплекс" (Російська Федерація) (як поручителем) було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язався за певну плату (винагороду) відповідати перед кредитором (Акціонерним товариством "Інжинірінгова компанія "АЕМ-технології") за неналежне виконання боржником його зобов`язань за договором поставки, який укладений між боржником та кредитором.
Підставою відповідальності поручителя є невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов`язань по договору поставки в частині повернення суми авансу (пункт 1.2 договору).
За надання поруки боржник перераховує поручителю винагороду, встановлену у відсотках від розміру відповідальності.
31 січня 2017 року позивач звернувся до Офісу з листом за №13/204, в якому просив роз`яснити, чи може підприємство утримувати податок з доходу нерезидента з джерелом його походження з України при виплаті винагороди за вказаним договором поруки.
01 березня 2017 року Офіс листом за №12131/10/28-10-01-03-11 надав позивачеві відповідь, в якій, посилаючись на приписи підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, вказав, що перерахована поручителю винагорода за надання послуги поруки, яка не знайшла врегулювання в Угоді між Урядом України та Урядом Російської Федерації, підпадає під дію ПК України та відноситься до інших доходів з джерелом походження з України, зокрема, процентів, а відтак резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з такого доходу, утримує з неї податок за ставкою в розмірі 15 відсотків.
Підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пунктів 52.1 - 52.3 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Як передбачено пунктами 53.1 та 53.3 статті 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.