Постанова
іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/34909/17
провадження № 51-10064 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
захисників Черезова І. Ю., Солодка Є. В., Мірошника О. М., виправданих Гречківського П. М., Шкляра О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002150, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, котрий народився у с. Головіно Сахалінської області Російської Федерації, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ними вказаного кримінального правопорушення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувались у скоєнні незакінченого замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.
17 серпня 2016 року, приблизно о 12:00 у приміщенні ресторану " Тифліс ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_1 зустрівся зі ОСОБА_3 для отримання безоплатної консультації щодо судової перспективи господарського спору про визнання недійсним патентів ТОВ "Богадар", інтереси якого ОСОБА_1 представляв. Під час розмови у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 .
Для доведення свого злочинного умислу до кінця, з метою введення ОСОБА_1 в оману щодо наявності у нього впливових зв`язків у судовій гілці влади та забезпечення винесення судом рішення на користь ТОВ "Богадар", того ж дня ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 про свій злочинний план та запропонував останньому взяти участь у вчиненні злочину, на що ОСОБА_2 погодився.При цьому ОСОБА_2 усвідомлював, що в силу своїх службових повноважень як члена Вищої ради юстиції, не будучи суддею, уповноваженим на розгляд конкретних справ, він не може реально забезпечити ухвалення судом будь-якого рішення.
Під час розмови ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1, що його давній приятель ОСОБА_2, з яким він щойно мав розмову, будучи членом Вищої ради юстиції, за допомогою своїх зв`язків у Вищому господарському суді України, безпосередньо через голову Вищого господарського суду України може забезпечити прийняття рішень будь-якими господарськими судами в Україні незалежно від інстанції і місця знаходження та, відповідно, вирішити питання про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними патентів ТОВ "Богадар" і залишення його в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій. При цьому ОСОБА_3 наголосив, що вирішення даного питання, згідно з вимогами ОСОБА_2, буде коштувати 500 000 доларів США.
Усвідомлюючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом обману намагаються спонукати його до добровільної передачі грошових коштів через створення у нього хибної впевненості у вигідності таких дій та можливості впливу члена Вищої ради юстиції на прийняття рішень судами, ОСОБА_4 19 серпня 2016 року звернувся із заявою до правоохоронних органів з метою виявлення, фіксації і припинення можливих злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3
6 вересня 2016 року о 14:31 у приміщенні ресторану " Тифліс " згідно попередньої домовленості ОСОБА_1 зустрівся зі ОСОБА_3, який під час розмови повідомив, що грошові кошти у сумі 500 000 доларів США необхідно буде сплатити у три етапи: 150 000 доларів США за позитивне рішення суду першої інстанції, 150 000 доларів США за позитивне рішення апеляційного суду, 200 000 доларів США за позитивне рішення Вищого господарського суду України. ОСОБА_3 також повідомив, що ОСОБА_2 поставив вимогу, щоб грошові кошти передавалися не пізніше, ніж за тиждень до судового засідання, на якому повинно бути прийнято судове рішення.Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 домовились, що перша передача грошових коштів у сумі 150 000 доларів США повинна відбутись 21 вересня 2016 року перед судовим засіданням, яке призначене на 26 вересня 2016 року.
20 вересня 2016 року о 22:38 у телефонній розмові, що відбулася між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вони узгодили свої подальші злочинні дії та інші обставини вчинення стосовно ОСОБА_1 кримінального правопорушення, ОСОБА_2 виразив стурбованість з приводу можливого викриття його у вчиненні злочину. Зокрема, ОСОБА_2 у завуальованій формі дав усну вказівку ОСОБА_3, що після отримання останнім грошових коштів їх необхідно буде десь сховати та нікуди з грошима більше не їхати, чекати від нього подальших вказівок. Крім того, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3, що він розрахується з ним пізніше у місті Житомирі. Також ОСОБА_2 наголосив на тому, щоб ОСОБА_3 одразу після отримання від ОСОБА_1 грошових коштів повідомив ОСОБА_2 про це у прихованій формі.
21 вересня 2016 року о 12:55 ОСОБА_3, перебуваючи поблизу ресторану "Поляна" на вул. Бульварно-Кудрявська, 2/4 у місті Києві, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, з метою незаконного заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_1, вважаючи, що отримує від останнього грошові кошти у сумі 150 000 доларів США, отримав грошові кошти у сумі 51 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ на вказану дату становило 1 315 800 грн, для нібито оплати за винесення судом першої інстанції рішення на користь ТОВ "Богадар".
Надаючи грошові кошти, ОСОБА_1, будучи раніше введеним в оману щодо вигідності передачі такого майна, усвідомлював, що надає їх представнику Вищої ради юстиції, що наділений повноваженнями формувати суддівський корпус, який не вправі одержувати будь-яку винагороду у зв`язку із можливостями займаної посади. У той же час ОСОБА_2, одержуючи за співучасті ОСОБА_3 грошові кошти, розумів (не міг не розуміти) значущість займаної ним посади, її статусність та можливості; ураховував також вагомість цієї посади у сприйнятті ОСОБА_1, мету, яку той переслідував, та переконаність останнього у тому, що ця мета буде досягнута завдяки можливостям посади, яку обіймає ОСОБА_2 .
Одразу після отримання ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 51 000 доларів США останнього було затримано у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Таким чином, з причин, які не залежали від їх волі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення до кінця злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 у сумі 500 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ на вказану дату становило 12 900 000 гривень.
За результатами судового розгляду вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження, а тому вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ними вказаного кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що провадження в суді першої інстанції здійснено незаконним складом суду, оскільки виправданий ОСОБА_2 як член Вищої ради юстиції та Вищої ради правосуддя приймав участь в розгляді дисциплінарних скарг на суддів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що було підставою для їх відводу/самовідводу. Вказує на необґрунтоване визнання судом недопустимими в якості доказів даних, отриманих у результаті проведення в межах кримінального провадження негласних слідчих (розшукових) дій. Також посилається на неправильність висновків суду щодо порушення процедури вручення ОСОБА_2 повідомлення про підозру, як особі зі спеціальним статусом. Зазначенні обставини, на його думку, не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
Виправданий ОСОБА_2 та захисник виправданого ОСОБА_3 - адвокат Мірошник О. М. подали заперечення на касаційну скаргу, в яких вказали на законність та обґрунтованість оскаржених потерпілим судових рішень і просили залишити їх без зміни.
В судовому засіданні виправданий ОСОБА_2, його захисники Черезов І. Ю., Солодко Є. В. вказали на безпідставність доводів потерпілого ОСОБА_1 та просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Виправданий ОСОБА_3 та його захисник Мірошник О. М. заперечили проти задоволення касаційної скарги потерпілого, вважали касаційну скаргу необґрунтованою та просили залишити її без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
Потерпілий та прокурор про дату, час і місце касаційного розгляду були повідомлені належним чином, проте в судове засідання касаційної інстанції не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття не повідомили, клопотань про відкладення касаційного розгляду не направили. Тому на підставі ч. 4 ст. 434 КПК касаційний розгляд проведено без їх участі.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому вправі вийти за межі касаційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цим вимогам закону відповідають.
Доводи потерпілого про ухвалення вироку незаконним складом суду у зв`язку з наявністю, на його думку, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК обставин, що виключають участь суддів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2, є безпідставними.