Постанова
Іменем України
17 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 953/17623/19
провадження № 61-22732св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (залучена до участі у справі у якості співвідповідача згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2019 року),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2019 року у складі судді: Лях М. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя.
13 вересня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначає, що її позовні вимоги стосуються поділу спільного майна чоловіка та жінки, що проживали майже 20 років разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Позов спрямований на захист права власності, а отже, у разі відчуження спірного майна відповідачем або уповноваженими ним особами вказане унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду по справі, у зв`язку з цим існує необхідність на час розгляду справи у збереженні реєстрації спірного майна за відповідачем у справі.
Просить накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, площа (га): 0.1, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площа (га): 0,0017 за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею (га): 0.148, за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площа (га): 0,065 за адресою: АДРЕСА_5 ;квартиру за адресою: АДРЕСА_6 ; гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою : АДРЕСА_9 ; пайовий внесок у СК "ГБК "Тимуровець"" у вигляді гаражу № НОМЕР_2 ; автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, реєстраційний № НОМЕР_3 ; автомобіль PEUGEOT EXPERT реєстраційний № НОМЕР_4 ; частку у Статутному капіталі ТОВ "САША" в розмірі 100 %, що в грошовому виразі складає 37 580 грн. до вирішення справи по суті; а також заборонити відповідачу або уповноваженим ним особам вчиняти будь які дії, спрямовані на розпорядження (відчуження) спірного майна до вирішення справи по суті; заборонити будь-якому реєстратору вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації права власності, обмежень або обтяжень щодо вищезазначеного майна до вирішення справи по суті; заборонити будь-якому нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину відносно спірного майна або будь-якої його частини до вирішення справи по суті; заборонити будь-якому реєстратору вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо ТОВ "САША", код юридичної особи 30752286 до вирішення справи по суті.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 16 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову- задоволено частково.
Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 6310136600:09:012:0017, площа (га): 0.1, за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею (кв.м): 205.2, житловою площею (кв.м): 76.1, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 6310136600:08:001:0217, площа (га): 0.0017 за адресою: АДРЕСА_2 ; двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 6325185001:00:012:0054 площею (га): 0.148, за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, кадастровий номер: 6325181000:03:007:0249, площа (га): 0.065, за адресою: АДРЕСА_5 ; двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_6 ; гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_9 ; пайовий внесок у СК "ГБК "Тимуровець"" (ЄДРПОУ: 14091012) у вигляді гаражу № НОМЕР_2 на підставі Ордеру на гараж № НОМЕР_2 ; автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, № шасі (кузова, рами (VIN: НОМЕР_5 об`єм двигуна 2360, рік випуску 2018, реєстраційний № НОМЕР_3 ; автомобіль PEUGEOT EXPERT № шасі (кузова, рами (VIN НОМЕР_6 об`єм двигуна 1560, рік випуску 2017, реєстраційний № НОМЕР_4 ), заборонивши будь-якому реєстратору вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації права власності, обмежень або обтяжень щодо вищезазначеного майна до вирішення справи по суті.
В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовлено.
Мотивуючи ухвалу про забезпечення позову у задоволеній частині суд виходив з обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, підтвердження актуальними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими документам на транспортні засоби.
У незадоволеній частині заяви про забезпечення позову суд виходив з відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказані заходи не можуть вважатися необхідними, доцільними та співмірними з огляду на фактичні обставини справи та предмет заявлених позовних вимог, зокрема, перешкоджати господарський діяльності товариства і не порушувати інтереси інших осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_2 є її батьком. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер та вона є його єдиним спадкоємцем, але отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати спадкове майно після смерті свого батька вона не має можливості.
Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано факту смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим було прийнято неправомірне рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звʼязку із застосуванням відповідних заходів. Вирішуючи питання про задоволення заяви про забезпечення позову, суд врахував лише пояснення позивача та документальні докази, які викладені в зазначеній заяві. Жодних доказів на підтвердження того, що позов має бути забезпечений саме тим шляхом, про який просив позивач, ним не надано. Суд взагалі не приділив уваги тому, що запропонований спосіб забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачем вимогами і не враховує інтереси третіх осіб, які мають право на володіння, користування та розпорядження цим майном.
Після отримання доказів щодо смерті відповідача судом першої інстанції не було виконано вимогу пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України, якою встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. А позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімʼєю, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя не передбачають правонаступництва.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.