Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/14074/18
провадження № 61-12658св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Сержанюка А. С., від 30 травня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ), Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 18 квітня 2015 року його було затримано та пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 258-3 КК України, про що 20 квітня 2015 року було внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2015 року стосовно нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. Також його було відсторонено від займаної посади - першого заступника командира - начальника штабу 3 авіаескадрильї військової частини 2269 Національної гвардії України.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2016 року його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 258-3 КК України, та призначено покарання із застосуванням статті 69 КК України у вигляді п`яти років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України від відбування основного покарання звільнено з іспитовим строком три роки, на підставі статей 54, 77 КК України щодо нього було застосоване додаткове покарання у вигляді позбавлення військового звання майора Національної гвардії України.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2016 року було скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи у суді і вичерпані можливості їх отримання.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року (касаційне провадження № 51-744ск18) касаційна скарга на вказану вище ухвалу була повернута заявнику.
Позивач зазначає, що з 18 квітня 2015 року по 29 червня 2017 року, тобто 26 місяців і 11 днів, він незаконно перебував під слідством та судом, і за цей час на його посаду було призначено іншу особу, а йому запропоновано іншу посаду. Вважає, що незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності йому було завдано майнову та моральну шкоду, пов`язану зі змінами у його житті та службових стосунках, тому він змушений звернутися до суду із цим позовом.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь неотримане грошове забезпечення у розмірі 239 106,49 грн, додаткові суми збільшення розміру грошового забезпечення, що відбулося за цей період, а також не отримані щомісячні премії, обов`язкові додаткові виплати на оздоровлення та відпустки, щорічні додаткові грошові винагороди з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення, моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Макаренко І. О., від 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач своїми діями перешкоджав з`ясуванню істини у справі шляхом самообмови і цим сприяв прийняттю рішень чи здійсненню дій, які є підставою для відшкодування шкоди передбаченою частиною першою статті 1176 ЦК України, а тому у позивача відсутні правові підстави на її відшкодування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Стягнуто із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 неотримане грошове забезпечення у розмірі 239 106,49 грн та 100 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати у розмірі 6 300, 00 грн, шляхом списання цих коштів Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що внаслідок перебування ОСОБА_1 під слідством і судом та перебуванням під вартою понад 15 місяців, йому було завдано майнової та моральної шкоди, оскільки такі обставини безумовно негативно вплинули на душевний стан і завдали страждань, було змінено звичайний спосіб його життя, умови його існування були дискомфортними та порушено нормальні життєві зв`язки, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, позивач був звільнений зі своєї посади, що призвело до неотримання ним грошового забезпечення у розмірі 239 106,49 грн.Факт самообмови ОСОБА_1, як підстава для відмови у задоволенні позову, є не доведеним та не встановленим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року Генеральною прокуратурою України подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Ухвалюючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 82 ЦПК України та частини четвертої статті 1176 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
05 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
СБУ у поданих поясненнях на касаційну скаргу ГПУ погоджується із висновками суду першої інстанції.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 22015000000000122 ОСОБА_1 18 квітня 2015 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 258-3 КК України, у зв`язку з чим його у цей же день було затримано.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2015 року до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 червня 2015 року, який у подальшому неодноразово продовжування судом за клопотанням органу досудового розслідування.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києві від 19 липня 2016 року обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід із тримання під вартою змінено на цілодобовий домашній арешт.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2016 року (справа № 760/15925/15) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 258-3 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. На підставі статей 54, 77 КК України стосовно нього було застосоване додаткове покарання у вигляді позбавлення військового звання майора Національної гвардії України.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2016 року скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 повернуто заявнику.
Зі змісту ухвали Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року вбачається, що у заяві ОСОБА_1 від 17 квітня 2015 року на ім`я Голови СБУ та в його показаннях як обвинуваченого зазначено, що ОСОБА_1 через встановлену у мобільному телефоні програму-додаток "Viber" на прохання абонента (контакту) "lisijka", яка знаходилася на непідконтрольній українській владі території у м. Донецьку, передавав інформацію про хід АТО на сході України.
Зокрема, ОСОБА_1 передавав інформацію стосовно дат і маршрутів запланованих перельотів літерних авіарейсів високопосадовців української влади, запланованих перельотів, переміщення та дислокації гелікоптерів, місця спеціального розосередження бойового комплекту на аеродромі, дані розробника операцій угрупування Національної гвардії України (далі - НГУ) у м. Краматорську, кодові назви аеродрому м. Крамоторська та позивний командувача НГУ, знаходження основної частини карт мінних полів у м. Краматорську, використання гелікоптерів для евакуації поранених та доставки штурмових бригад тощо. Дана інформація відповідала дійсності, була для службового користування і не перебувала у загальному доступі.
Із заяви ОСОБА_1 від 17 квітня 2015 року на ім`я Голови СБУ, вбачається, що останній добровільно повідомив про вищевказані дії та обставини.
Із наданих протоколів допиту підозрюваного від 27 квітня 2015 року, від 08 травня 2015 року, від 18 червня 2015 року, від 18 серпня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 свою вину визнав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.