ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №440/45/19
адміністративне провадження №К/9901/17862/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №440/45/19
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді: Донець Л.О., суддів: Гуцала М.І., Бенедик А.П)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Держпраці у Полтавській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 18.12.18 №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
2. Позовна заява мотивована тим, що спірним рішенням порушено права позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне нарахування контролюючим органом штрафних санкцій у зв`язку з допущенням працівника до роботи без укладення трудового договору. Позивач зазначив, що в ході проведення інспекційного відвідування інспектором управління Держпраці у Полтавській області не враховані пояснення позивача про фактичне працевлаштування неповнолітньої ОСОБА_2 з 3 грудня 2018 року та не надано строк для подання підтверджуючих документів, а пояснення про проходження стажування ОСОБА_2 надані внаслідок сильного душевного хвилювання.
Позивач також вказав, що несвоєчасне подання роботодавцем повідомлення про прийняття на роботу не містить в собі склад правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (головуючий суддя - Кукоба О.О.) позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову відповідача від 18.12.2018 року №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані до матеріалів справи письмові документи, допитані в суді свідки спростовують посилання відповідача про допущення позивачем до роботи працівника без оформлення відповідного трудового договору, як це передбачено діючим трудовим законодавством.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5.Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року скасовано рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
6.Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем допущено до роботи працівника без укладання трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7.Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8.Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував покази свідка ОСОБА_2 надані суду 1 інстанції щодо належного оформлення трудових відносин, проте надав перевагу її поясненням, які були надані відповідачу.
Зазначив, що факт оформлення трудових правовідносин ФОП ОСОБА_1 з фізичною особою ОСОБА_2 підтверджується такими доказами: заявою ОСОБА_2 на ім`я ФОП ОСОБА_1 від 03.12.2018 про прийняття на роботу продавцем продовольчих товарів з 03.12.2018; заявою-згодою ОСОБА_3 (матері ОСОБА_2 ) на працевлаштування доньки від 03.12.2018; згодою на збір на обробку персональних даних ОСОБА_2 від 03.12.2018; наказом від 03.12.2018 № 5 "Про прийняття на роботу ОСОБА_2 ; трудовим договором від 03.12.2018 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, який у відповідності до п. 8 набрав чинності з моменту оформлення наказу про прийняття на роботу та підписання цього договору сторонами; трудовою книжкою ОСОБА_2, яка заповнена ІНФОРМАЦІЯ_1 ; показами наданими суду 1 інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Вказав, що неповідомлення до початку роботи працівника про прийняття його на роботу органу державної фіскальної служби у встановленому порядку не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення.
В свою чергу, як зазначає касатор, неподання або несвоєчасне подання Повідомлення за наявності укладеного трудового договору і наказу про прийняття на роботу складає порушення інших вимог трудового законодавства, а не абзацу другого частини другої ст. 265 КЗпП України, як помилкового вважає суд апеляційної інстанції.
Стверджує, що судом першої інстанції вірно враховано той факт, що 02.01.2019 року до фіскального органу подано податковий розрахунок щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 заробітної плати саме з 03.12.2018 року.
9.Верховний Суд ухвалою від 15 серпня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року.
10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. На підставі наказу управління Держпраці у Полтавській області від 5.12.18 №250П та направлення від 5.12.18 №2539, відповідно до статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі 1947 року №81 та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, головним державним інспектором праці Жолоб Тетяною Іванівною проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем ведення господарської діяльності у магазині " Coffetoria" ( просп. Володимирський, м. Лубни Полтавської області ) /а.с. 79-81/.
12. 6.12.18 інспектором праці Жолоб Т.І. складено акт №ПЛ2808/156/АВ інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю /а.с. 82-89/. У даному акті наведені твердження про порушення позивачем вимог частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску ОСОБА_2 до роботи баристи з 3.12.18 по 5.12.18 без укладення трудового договору у письмовій формі, видання наказу про прийняття на роботу та повідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу.
13. 7.12.18 відповідачем прийняте рішення №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД щодо розгляду справи про накладення штрафу, яким на 18.12.18 призначено розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у відповідності до приписів частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України /а.с. 91/.
14. 18.12.18 управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову №ПЛ2808/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 111690,00 грн /а.с. 93/.
15. Не погодившись з даним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду..
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
19. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
21. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.