ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №826/3247/17
провадження №К/9901/58564/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства соціальної політики України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року, ухваленого у складі колегії суддів: головуючого - Кузьменка В. А., суддів: Арсірія Р. О., Огурцова О. П., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Губської Л. В., суддів: Епель О. В., Федотова І. В.
І. Суть спору
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття її на публічну службу та зобов`язати останнього здійснити заходи щодо працевлаштування її на публічну службу на посаду не нижче тієї, яку вона займала до вступу до Національної академії державного управління при Президентові України, рівноцінною за оплатою праці та характером діяльності.
2. В мотивування позову позивач зазначає, що займала посаду директора Департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей Міністерства соціальної політики України.
2.1. Позивач вказує, що 04 вересня 2013 року між нею та Міністерством соціальної політики України укладено договір-направлення на навчання в аспірантурі з відривом від виробництва Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Національна академія) № 09-15/13, за умовами якого відповідач зобов`язався зокрема зарахувати позивача на період навчання до кадрового резерву на посаду директора Департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей та надати після закінчення навчання в аспірантурі посаду не нижче тієї, яку вона займала до вступу в Національну академію, рівноцінну за оплатою праці та характером діяльності.
2.2. Закінчивши навчання, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 21 листопада 2016 року про призначення її на попередньо зайняту посаду, однак відповідач відмовив з підстав виконання зобов`язань згідно з договору-направлення від 04 вересня 2013 року № 09-15/13, зокрема щодо захисту дисертації або подання її спеціалізованій вченій раді Національної академії.
2.3. Вважаючи наведені дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про зобов`язати здійснити заходи щодо працевлаштування її на публічну службу на посаду не нижче тієї, яку вона займала до вступу до Національної академії.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом Міністерства соціальної політики України від 26 вересня 2012 року № 544к ОСОБА_1 призначено на посаду директора Департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей.
4. 04 вересня 2013 року між позивачем та Міністерством соціальної політики України укладено договір-направлення № 09-15/13 на навчання в аспірантурі з відривом від виробництва Національної академії, за умовами якого відповідач зобов`язався, зокрема, зарахувати позивача на період навчання до кадрового резерву на посаду директора Департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей та надати після закінчення навчання в аспірантурі посаду не нижче тієї, яку вона займала до вступу в Національну академію, рівноцінну за оплатою праці та характером діяльності.
5. Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 11 листопада 2013 року № 765 позивача звільнено 14 листопада 2013 року за власним бажанням у зв`язку із зарахуванням до Національної академії.
6. Згідно з наказом Національної академії від 11 листопада 2013 року № 688-к ОСОБА_1 зараховано до аспірантури з відривом від виробництва за державним замовленням з 15 листопада 2013 року.
7. 14 листопада 2016 року у відповідності до наказу Національної академії від 11 листопада 2016 року № 675-к ОСОБА_1 відраховано з аспірантури у зв`язку із закінченням терміну навчання, внаслідок чого 21 листопада 2016 року позивач звернулась до Міністерства соціальної політики України із заявою, в якій просила призначити її на посаду директора Департаменту сімейної, гендерної політики та протидії торгівлі людьми, як таку, що закінчила навчання в аспірантурі Національної академії за договором-направленням від 04 вересня 2013 року № 09-15/13.
8. У зв`язку з неотриманням відповіді на вказану заяву, 16 січня 2017 року позивач звернулася до Міністерства соціальної політики України зі зверненням про вирішення питання працевлаштування.
9. Листом від 27 січня 2017 року № 287/0/5-17/30 відповідачем повідомлено ОСОБА_1, що посада директора Департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей у штатному розписі Міністерства відсутня. Крім того, зазначено про відсутність в наданих позивачем документах інформації про виконання зобов`язань відповідно до договору-направлення від 04 вересня 2013 року № 09-15/13, зокрема, щодо захисту дисертації або подання її спеціалізованій вченій раді Національної академії.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року, позовні вимоги задоволено.
10.1. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо ненадання ОСОБА_1 посади не нижче тієї, яку вона займала до вступу до Національної академії, рівноцінної за оплатою праці та характером діяльності.
10.2. Зобов`язано Міністерство соціальної політики України вчинити дії щодо надання ОСОБА_1 посади не нижче тієї, яку вона займала до вступу до Національної академії, рівноцінної за оплатою праці та характером діяльності.
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має обов`язок працевлаштувати позивачку після її навчання.
12. Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
14. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи позивачем не доведено виконання умов договору-направлення № 09-15/13 та захисту наукової дисертації. Разом з цим законом не передбачено прийняття на посади державної служби аспірантів, які закінчили навчання в аспірантурі з відривом від виробництва за державним замовленням без конкурсу.
14.1. Наголошує, що судом першої інстанції застосовано Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2013 року № 255, яке втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів від 27 вересня 2016 року № 674.
14.2. Крім того вказує, що суд апеляційної інстанції застосував Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, який втратив чинність на момент виникнення спірних правовідносин, а отже не підлягає застосуванню.
15. Водночас позивач у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.