ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №816/2089/17
провадження №К/9901/58942/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. А.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Жигилія С. П., суддів: Сіренко О. І., Перцової Т. С.
І. Суть спору
1. У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (далі - ПАТ "Полтавагаз") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання наказів № 917/1299/15 від 02 жовтня 2015 року на загальну суму 778260,08 грн., та № 917/1299/15 від 02 жовтня 2015 року на суму 27234,40 грн., виданих Господарським судом Полтавської області;
1.2. зобов`язати ДКС України виконати накази № 917/1299/15 від 02 жовтня 2015 року на загальну суму 778260,08 грн., та № 917/1299/15 від 02 жовтня 2015 року на суму 27234,40 грн., виданих Господарським судом Полтавської області;
1.3. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми 778260,08 грн. по наказу № 917/1299/15 від 02 жовтня 2015 року та від несплаченої суми 27234,40 грн. по наказу № 917/1299/15 від 02 жовтня 2015 року, починаючи з 14 січня 2016 року.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 10 вересня 2015 року у справі № 917/1299/15 стягнуто з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації на користь ПАТ "Полтавагаз" 583460,15 грн. основного боргу, 305195,98 грн. пені, 15830,78 грн. 3 % річних, 457233,32 грн. інфляційних.
2.1. Крім того додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 22 вересня 2015 року у справі № 917/1299/15 стягнуто з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації на користь ПАТ "Полтавагаз" 27234,40 грн. судового збору.
2.2. Однак, незважаючи на наведені судові рішення їх фактично відповідачем не виконано.
2.3. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ПАТ "Полтавагаз" звернулось до суду з метою захисту своїх прав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10 вересня 2015 року у справі № 917/1299/15 позов ПАТ "Полтавагаз" задоволено: стягнуто з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації на користь позивача 583460,15 грн. основного боргу, 305195,98 грн. пені, 15830,78 грн. 3% річних, 457233,32 грн. інфляційних.
4. 22 вересня 2015 року додатковим рішенням цього ж суду стягнуто з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації на користь ПАТ "Полтавагаз" 27234,40 грн. судового збору.
5. Наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області № 917/1299/15 від 02 жовтня 2015 року про стягнення 1361720,25 грн. та наказ про примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Полтавської області № 917/1299/15 від 02 жовтня 2015 року про стягнення 27234,40 грн. пред`явлені стягувачем до Управління державної казначейської служби України у Решетилівському районі Полтавської області для виконання - 13 жовтня 2015 року.
6. 05 листопада 2015 року наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області № 917/1299/15 від 02 жовтня 2015 року виконаний у частині стягнення з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації 583460 грн. основного боргу.
7. 12 серпня 2016 року на адресу позивача надійшов лист Управління державної казначейської служби України у Решетилівському районі Полтавської області за № 02-59/250, яким повідомлено позивача про те, що пакет виконавчих документів по справі № 917/1299/15 направлений для подальшого виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області через відсутність коштів та неможливість виконати накази від 02 жовтня 2015 року у повному обсязі.
8. 10 серпня 2017 року ПАТ "Полтавагаз" звернулось до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області із заявами № 14/1276 та № 14/2175 повідомити про стан виконання наказів Господарського суду Полтавської області.
9. 29 серпня 2017 року на адресу позивача надійшов лист за № 12-20/2226/5517 від 23 серпня 2017 року, в якому повідомлялось, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється ДКС України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Оскільки на рахунку Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Решетилівської РДА відсутні кошти для виконання судових рішень у повному обсязі, відомості щодо наказів Господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2015 року у справі № 917/1299/15 внесені Головним управлінням державної казначейської служби України у Полтавській області до прикладного програмного забезпечення "Формування інформації про виконання судових рішень" (КПКВК 3504040). Погашення заборгованості здійснюється ДКС України в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі документів, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а саме: Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45 у порядку черговості надходження таких документів.
10. 17 жовтня 2017 року позивач звернувся до ДКС України з заявами, в яких просив повідомити про стан виконання судових рішень у справі № 917/1299/15, а також здійснити заходи по забезпеченню їх виконання.
11. 20 листопада 2017 року від ДКС України надійшла відповідь від 16 листопада 2017 року № 5-08/7149-19117 з повідомленням про те, що накази Господарського суду Полтавської області № 917/1299/15 виконуються за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" та відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" відносяться до третьої черги погашення заборгованості. Таким чином, виконання цих наказів буде здійснено лише після погашення заборгованості першої та другої черг. Визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" обсяг коштів для вказаної Програми у сумі 500,00 млн гривень не дозволяє органу Казначейства здійснити у поточному році погашення заборгованості за рахунок Програми за всіма рішеннями судів, гарантованих державою. Строк погашення заборгованості за такими рішеннями залежить від суми коштів, встановленої у законі про державний бюджет України на відповідний рік.
12. Державною казначейською службою України направлялися листи до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
13. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року позов задоволено.
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено терміни виконання судових рішень, що свідчить про допущення неправомірної бездіяльності, яка призводить до несвоєчасного отримання позивачем належних йому відповідно до судових рішень коштів. Разом з цим суд зауважив, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов`язань, не звільняє боржника від виконання рішень суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.
15. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
16. Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, прийшов до висновку про відсутність переконливих доказів, які б свідчили про протиправність дій, рішень чи бездіяльності відповідача. Суд апеляційної інстанції зазначив, що органами Державної казначейської служби України вживалися заходи щодо належного виконання виконавчих листів у відповідності до повноважень таких органів, а тому невиконання вищевказаних виконавчих листів пов`язано не з бездіяльністю відповідача, а з огляду на відсутність належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції відповідача. Таким чином, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах права позивача та охоронювані законом інтереси відповідачем не порушені.
IV. Касаційне оскарження
17. У касаційній скарзі представник ПАТ "Полтавагаз", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
18. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку, оскільки системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що перерахування коштів стягувачу повинне бути здійснене протягом трьох місяців з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документу, в іншому ж випадку - на суму своєчасно невиплачених коштів нараховується компенсація у порядку та розмірах, визначеному статтею 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
19. Водночас представник ДКС України у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
22. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
27. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
28. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
29. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
30. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
31. Частиною другою, четвертою статті 3 Закону № 4901-VI обумовлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
32. З метою реалізації пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4901-VI постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440), пунктом 2 якого передбачено, що боржник - це зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб`єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення.