ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №813/5197/15
адміністративне провадження №К/9901/17422/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 813/5197/15
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2
до Львівського обласного військового комісаріату,
третя особа Міністерство оборони України
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Львівського обласного військового комісаріату
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року (у складі колегії суддів: Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачука А.І.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі також - позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату (далі - відповідач, військкомат), за участю третьої особи Міністерства оборони України (далі також - третя особа), у якому просили:
- визнати протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо неподання головному розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як батькам військовослужбовця ОСОБА_3, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження служби;
- зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат направити головному розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як батькам військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув під час проходження служби.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідь Львівського обласного військового комісаріату про відсутність підстав для вирішення питання щодо виплати одноразової грошової компенсації є неправомірною та порушує право позивачів, як батьків, на одноразову грошову компенсацію за загибель свого сина під час проходження військової служби. Крім цього, позивачі зазначають, що виплату страхового відшкодування через НАСК "Оранта" було припинено з 01 травня 2006 року. Станом на вказану дату позивачі ще не отримали свідоцтво про право на спадщину і відповідно не могли звернутися з відповідними заявами про виплату страхового відшкодування до НАСК "Оранта".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, оскільки чинним законодавством передбачено подання Львівським обласним військовим комісаріатом головному розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України лише висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, прийняття інших розпорядчих актів не передбачено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виключно головний розпорядник коштів (Міністерство оборони України), а не уповноважений орган (в даному випадку - відповідач), приймає рішення про призначення допомоги, а повноваження відповідача у цій справі зводяться лише до збору, реєстрації таких документів та надання висновку щодо можливості призначення такої допомоги. Таким чином, відповідач порушив встановлений законом порядок призначення грошової допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Львівський обласний військовий комісаріат звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 813/5197/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 23 квітня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 813/5197/15 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 24 квітня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 червня 2015 року звернулись із заявою до Львівського обласного військового комісаріату про виплату їм, як батькам військовослужбовця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 одноразової грошової допомоги.
Листом від 13 серпня 2015 року за № 7635 Львівський обласний військовий комісаріат повідомив позивачам, що підстав розглянути питання щодо виплати одноразової грошової компенсації на даний час немає.
При цьому, відповідач мотивує свою відповідь тим, що чинними на момент загибелі військовослужбовця умовами виплати одноразової грошової компенсації було передбачено, що вимоги щодо виплати страхової суми застрахованим або його спадкоємцями можуть бути пред`явлені НАСК "Оранта" протягом трьох років з дня настання страхової події. Окрім того, постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року за № 488 "Про Умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум" (далі - постанова № 488) втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975).
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі Львівський обласний військовий комісаріат зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку № 975, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяв на момент виникнення права на отримання такої допомоги. Питання виплати допомоги на момент виникнення права на її отримання було врегульовано постановою КМУ № 488, яка втратила чинність з 01 січня 2014 року. Таким чином, скаржник зазначає, що позивачі мали можливість, за наявності відповідних документів, реалізувати своє право на отримання компенсаційної суми, починаючи з 1992 року.
19 квітня 2015 року від позивачів надійшло заперечення на касаційну скаргу, з якого вбачається, що протиправні дії відповідача не відповідають статті 22 Конституції України. Крім того, позивачі зазначають, що виключно розпорядник бюджетних коштів може приймати рішення про призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Частиною 4 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на момент загибелі військовослужбовця) передбачено, що батькам та неповнолітнім дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнту індексації грошових доходів.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачі 18 червня 2015 року звернулись із заявою до Львівського обласного військового комісаріату про виплату їм одноразової грошової допомоги, як батькам військовослужбовця ОСОБА_3 Львівський обласний військовий комісаріат листом від 13 серпня 2015 року № 7635 повідомив позивачів, що підстав розглянути питання щодо виплати одноразової грошової компенсації на даний час немає, оскільки постанова КМУ № 488, якою було передбачено виплату страхової суми застрахованій особі або її спадкоємцям, втратила чинність.