ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа №826/28122/15
касаційне провадження №К/9901/32817/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача -Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Літвіної Н.М., суддів Ганечко О.М., Чаку Є.В., від 07.03.2017 у справі № 826/28122/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспорт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерспорт" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 16.12.2015 № 0004621503 та № 0004631503.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, що не відповідають фактичним обставинам.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.03.2017 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 16.12.2015 № 0004621503 та №0004631503.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірну камеральну перевірку податкової звітності позивача було проведено контролюючим органом з порушенням заборони, установленої у пункті 3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 № 71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".
Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2017.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема: підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що перевірка була проведена у межах визначених Конституцією України та законами України повноважень, а обмеження на проведення перевірок у 2015 та 2016 роках, передбачені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, не розповсюджувалися на проведення контролюючим органом камеральних перевірок.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Судами попередньої інстанції встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності позивачем за період із 30.08.2015 до 02.12.2015. Встановлено порушення строків сплати податкових зобов`язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, передбаченої пунктом 3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме: термін сплати податку по орендній платі за землю за липень 2015 року у сумі 1 115 685,46 грн настав 30.08.2015, проте позивачем податок сплачено 29.09.2015 частково в сумі 175 096,06 грн, 29.10.2015 сплачено 225 000 грн, а 24.11.2015 сплачено 320 000 грн. Відповідно до пункту 1 статті 126 Податкового кодексу України за порушення строків спати суми самостійно визначеного грошового зобов`язання по орендній платі за землю суб`єкт господарювання притягується до відповідальності у вигляді штрафу. За результатами якої складено акт від 02.12.2015 № 369/26-55-15-03.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 16.12.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0004621503, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 10 % грошового зобов`язання, погашеного з затримкою, у розмірі 17509,61 грн. за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності;
№ 0004631503, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 20% грошового зобов`язання, погашеного з затримкою, у розмірі 109000,00 грн. за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності.
17.12.2015 (а.с. 27) від Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (основне місце реєстрації позивача) надійшов лист №28597/10/26-54-15-03-26 щодо розгляду заперечень позивача. У даному листі зазначено, що висновки за результатами перевірки позивача, що висловлені у акті від 02 грудня 2015 року №369/26-55-15-03 скасовано через порушення норм чинного законодавства.
Листом від 17.12.2015 позивачу надіслано для виконання податкові повідомлення-рішення від 16.12.2015 № 0004621503 та № 0004631503.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктами 191.1.1, 191.1.2 пункту 191.1 статті 19 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до положень статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Аналіз зазначених положень свідчить про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення контрольної функції, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.