ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа №812/354/14
касаційне провадження №К/9901/32959/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 (головуючий суддя - Гайдар А.В.; судді: Ханова Р.Ф., Яковенко М.М.) у справі № 812/354/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" до Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, за участю Генеральної прокуратури України, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" звернулось до суду з адміністративним позовом до Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 № 0000072201.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 27.03.2014 адміністративний позов задовольнив повністю.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.05.2014 залишив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Алчевська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2014, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Алчевська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 11, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" з питань правильності визначення, повноти нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвестбуд" за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, результати якої оформлено актом від 24.12.2013 № 1079/12-06/22-01/35653261.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвестбуд" у ціні робіт з демонтажу виробничих будівель по вул. Транспортна, 4, в м. Алчевську, вивозу будівельного сміття та підготовки майданчика для ведення будівельних робіт, внаслідок непідтвердження реального характеру здійснених операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також неможливість за наслідками аналізу первинних документів, складених 30.04.2012, визначити, який обсяг робіт виконано Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвестбуд" саме за період наявності в нього відповідної ліцензії до 25.04.2012.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 № 0000072201, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1483410,00 грн.
Визнаючи недійсним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: реальний характер спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент Товариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" мав ліцензію, видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на провадження господарської діяльності, пов`язаної із здійсненням будівельних робіт, серії АВ № 315726, строк якої закінчився лише 25.04.2012; на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвестбуд" були зареєстровані в установленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.