ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №816/1892/18
адміністративне провадження №К/9901/65271/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №816/1892/18
за позовом ОСОБА_1 до Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року (ухвалене у складі головуючого судді Сич С.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Яковенка М.М., суддів: Резнікова С.С., Старосуда М.І.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасування рішення Лубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 38/03-14/2 від 30.03.2018 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати Лубенське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 28 березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до положень Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІІ та перебуває на обліку у Лубенському ОУПФУ Полтавської області. Позивач вважає, що з 01.10.2017 у відповідності до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що не було зроблено відповідачем.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 10 липня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд вирішив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
4. Рішення суду мотивовано тим, що відмовляючи позивачу у проведенні з 01.10.2017 перерахунку та виплати пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 10 жовтня 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року по справі № 816/1892/18 - залишити без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 30 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, а тому має право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі №816/1892/18.
9. 15 листопада 2018 року до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.
У відзиві на касаційну скаргу УПФУ просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 01.07.2019 №874/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується вкладкою № НОМЕР_1 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_2, виданого Полтавською облдержадміністрацією 24.12.2010 (а.с. 13).
Позивач є інвалідом 2 групи вперше з 09.12.2010, яка встановлена у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС, що підтверджується копією довідки Сер. МСЕ №0398987 (а.с. 17).
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, що підтверджується розпорядженням № 136982 від 05.03.2018, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 44).
Позивач звернувся до Лубенського ОУПФУ Полтавської області із заявою про перерахунок пенсії від 28.03.2018, у якій просив провести перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с. 47).
Рішенням від 30.03.2018 №38/03-14/2 відповідач відмовив гр. ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії, призначеної за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки заявник приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби (а.с. 46).
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судами, ОСОБА_1 проходив дійсну строкову службу з 11.11.1970 по 15.11.1972, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_3 (а.с. 32-35), копією довідки Хорольського районного військового комісаріату від 30.06.2004 № 248 (а.с. 39) та копією довідки Хорольського районного військового комісаріату від 04.05.2018 № 96 (а.с. 14).
Разом з тим, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01.06.1986 по 04.08.1986, що підтверджується архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 10136 та від 20.01.2012 № 63527, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 15,45).
Тобто, на час участі ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС позивач дійсну строкову службу не проходив.
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Частиною 7 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Статтею 10 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 березня 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-XII) встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.