ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2020 року
Київ
справа №826/22007/15
адміністративне провадження №К/9901/45879/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного банку "Банк "Київська Русь" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кузьменка В.А. від 6 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О., Костюк Л.О. від 1 червня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", відповідач 1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 2), в якому просила:
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" включити позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" подати до Фонду додаткову інформацію щодо виплати позивачу відшкодування у розмірі 195 000,00 грн за рахунок коштів Фонду за договором банківського рахунку від 13 березня 2015 року № 22205-34;
- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не включив ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, оскільки таке невключення суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує право позивача на отримання гарантованої суми вкладу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 квітня 2016 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" не доведено наявності підстав нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 квітня 2016 року скасовано в частині зобов`язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку від 13 березня 2015 року № 22205-34 та зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 квітня 2016 року залишено без змін.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент винесення постанови судом першої інстанції перелік вкладників, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладом за рахунок Фонду вже було сформовано, а тому Уповноважена особа може внести зміни та доповнення до цього переліку. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що вимога щодо включення Фондом до загального реєстру вкладників є передчасною з огляду на те, що включення до такого реєстру здійснюється лише після отримання Фондом інформації Уповноваженої особи Фонду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 квітня 2016 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 20 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/22007/15, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року прийнято до свого провадження справу № 826/22007/15 за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" подано клопотання про забезпечення її участі у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, в задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 13 березня 2015 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку № 22205-34 в національній валюті згідно з умовами якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті та зобов`язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.
Відповідно до пункту 2.3 договору № 23804-34 банк прийняв на себе зобов`язання надати комплекс послуг з розрахунково-касового обслуговування, своєчасно здійснювати розрахункові операції та зарахування грошових коштів на рахунок позивача, здійснювати приймання та видачу готівки.
16 березня 2015 року на поточний рахунок № НОМЕР_1 позивача від Асоціації автомобільних перевізників України надійшли грошові кошти у сумі 195 000 грн в якості поворотної фінансової допомоги.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийнято рішення № 61 про запровадження з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" призначено Волкова Олександра Юрійовича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Київська Русь" запроваджено строком на 3 місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно.
Рішенням ФГФВО № 116 від 15 червня 2015 року строк тимчасової адміністрації продовжено до 19 липня 2015 року включно.
Рішенням ФГФВО № 138 від 17 липня 2015 року у ПАТ "Банк "Київська Русь" розпочата процедура ліквідації банку.
18 червня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи з заявою про включення у реєстр отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Повідомленням про нікчемність правочинів від 9 листопада 2015 року № 10200/16 Уповноваженою особою Фонду повідомлено позивача про те, що договір банківського рахунку № 22205-34 від 13 березня 2015 року та правочин щодо перерахування коштів на рахунок позивача від Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України у сумі 195 000,0 грн є нікчемними відповідно до пунктів 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що договір банківського рахунку, укладений між позивачем та ПАТ "Банк Київська Русь", та правочин щодо перерахування на нього коштів мають ознаки нікчемності, визначені пунктами 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки такий правочин спрямований на заволодіння державними коштами та порушення публічного порядку.
Скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Уповноважена особа Фонду зобов`язана у силу статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірити правочини на предмет наявності ознак нікчемності, а тому, здійснюючи таку перевірку та направляючи повідомлення про нікчемність правочину відповідач дів у межах повноважень та у порядку, встановленому Законом.
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими; вважає, що суди правильно встановили відсутність підстав для віднесення спірного правочину до нікчемних; просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 квітня 2016 року, якою частково скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2017 року, відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до укладеного договору банківського рахунку № 22205-34 від 13 березня 2015 року, знаходилась сума 195000,00 грн. Кошти були перераховані з рахунку Асоціації автомобільних перевізників України, відкритому у цьому ж банку.
Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.