ПОСТАНОВА
Іменем України
21 квітня 2020 року
Київ
справа №813/6515/13-а
касаційне провадження №К/9901/27500/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 (суддя Кравців О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі № 813/6515/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза" до Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство "Червоноградська автобаза" звернулося до адміністративного суду з позовом до Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 № 0000522200, № 0000532200, № 0000542200, № 0001421710.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 05.07.2016 позовні вимоги задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.09.2016 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 без змін.
Сокальська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), абзацу "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 127.1 статті 127, пункту 87.10 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, вказує на ненадання оцінки обставинам справи, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору. Так, податковий орган наголошує на тому, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII не встановлено заборони щодо нарахування податків і зборів платнику податку, щодо якого прийнято постанову про визнання банкрутом. При цьому, на думку відповідача, обмеження, які запроваджені приписами пункту 87.10 статті 87 Податкового кодексу України стосуються лише конкурсних вимог та процедури їх погодження, а порядок адміністрування податків та механізми їх визначення, зокрема шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, залишаються незмінними незалежно від факту порушення провадження у справі про банкрутство.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сокальською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 до 31.03.2013, за результатами якої складено акт від 13.06.2013 № 332/2200/00179269.
На підставі акта перевірки Сокальською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області за порушення позивачем:
підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, абзацу "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000522200, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 132 653,00 грн., в тому числі: в сумі 106 122,00 грн. основного платежу та в сумі 26 531,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000542200, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 765 454,00 грн.
пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.2, абзацу 1 пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000532200, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 216 433,66 грн., в тому числі: в сумі 176 082,66 грн. основного платежу та в сумі 40 351,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
статей 31, 36, 38, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0001421710, яким збільшено грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 2 508 478,21 грн., в тому числі: в сумі 2 341 996,63 грн. основного платежу та в сумі 166 481,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.01.2002 порушено провадження у справі № 7/45-7/45 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза" за заявою Відкритого акціонерного товариства "Червоноградське АТП 24664".
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2003 припинено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза" відносно кредитора Відкритого акціонерного товариства "Червоноградське АТП 24664", а розгляд справи продовжено за заявою Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції (правонаступник Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області).
Постановою Господарського суду Львівської області від 26.03.2013 у справі № 6/152-5/176 (7/45-7/45) припинено процедуру санації, визнано Відкрите акціонерне товариство "Червоноградська автобаза" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Отже, для правовідносин, що виникають під час дії ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, пріоритетними є норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, у спірній ситуації податковим органом визначено позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання за порушення, допущення яких (згідно з висновками акта перевірки) здійснені Відкритим акціонерним товариством "Червоноградська автобаза" у період після порушення провадження у справі про банкрутство позивача, однак до визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Статтею 38 Закону України ""Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено наслідки визнання боржника банкрутом.
Так, частиною першою вказаної статті Закону України ""Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;
строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;
скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;
виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що прийняття податковим органом за наслідками проведення перевірки податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов`язань є лише діями, які формують та документально визначають наявність грошових зобов`язань з певних податків та зборів, при цьому такі дії об`єктивно передують процесу погашення відповідних зобов`язань або стягненню податкового боргу.
Сама собою обставина прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання не порушує приписів частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII та пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, оскільки у даному випадку контролюючим органом не здійснюється примусове стягнення коштів або майна боржника.
Разом з тим, визначені частиною першою статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII положення не встановлюють заборону на нарахування грошових зобов`язань за період до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність повноважень у контролюючого органу на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень після відкриття ліквідаційної процедури позивача не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000522200 суд касаційної інстанції зазначає таке.
В обґрунтування висновків про допущення позивачем порушень підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що слугувало підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, податковий орган посилався на таке:
1) позивачем безпідставно відображено у декларації з податку на прибуток витрати на оплату праці в сумі 151 201,00 грн., які не підтверджені відповідними документами.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР передбачено, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в деклараціях з податку на прибуток за І півріччя 2010 року і IV квартал 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Червоноградська автобаза" занизило валові витрати на суму 151 201,00 грн., однак у річній декларації за 2010 рік позивач, самостійно виявивши таку помилку, відкоригував значення рядка 04.3 декларації на цю суму для відображення фактичних річних витрат на оплату праці.
При цьому за результатами дослідження пред`явлених позивачем доказів, зокрема податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 2010 рік, головних книг за 2010 рік, наказів про преміювання і заохочення працівників та інших первинних документів, які складалися під час виплати заробітної плати, судами з`ясовано, що такі документи складені належним чином, що спростовує позицію податкового органу про непідтвердження вказаних витрат на оплату праці.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірного відображення позивачем показників витрат на оплату праці у податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік.
2) позивачем не включено до складу інших доходів за IV квартал 2010 року кредиторську заборгованість в сумі 282 564,72 грн., в тому числі: щодо ДВАТ "Червоноградський інформаційно-обчислювальний центр" в сумі 4 737,75 грн. (придбання товарів у січні 2006 року), щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Економія" в сумі 31 435,02 грн. (придбання товарів у червні 2006 року), щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор" в сумі 1 602,25 грн. (придбання товарів у червні 2006 року), щодо Державного підприємства "Західний експертний центр" в сумі 876,54 грн. (придбання товарів у листопаді 2006 року), щодо Державного підприємства "Червоноградське шляхоремонтне будівельне управління" в сумі 6 852,45 грн. (придбання товарів у вересні 2007 року), щодо Відкритого акціонерного товариства "Прибужжя" в сумі 7 200,00 грн. (придбання товарів у червні 2006 року), щодо Червоноградської філії Львівського РД ЦСМС в сумі 3 231,05 грн. (придбання товарів у серпні 2006 року), щодо Державного підприємства "Техінвест" в сумі 50 000 грн. (придбання товарів у липні 2006 року), щодо Відкритого акціонерного товариства "Червоноградське АТП 24664" в сумі 160 556,32 грн. (придбання товарів у січні 2006 року), щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 9 279,34 грн. (придбання товарів у січні 2008 року), щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в сумі 6 794,00 грн. (придбання товарів у вересні 2006 року).
Відповідач вважає заборгованість Відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза" перед вказаними контрагентами непогашеною та безнадійною у розумінні підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, яку позивач був зобов`язаний віднести до валових доходів у встановлені вказаними положеннями строки.
Відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).
Підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР встановлено, що платник податку - покупець зобов`язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Враховуючи викладене, виникнення у платника податку-покупця обов`язку збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості обумовлено настанням відповідних обставин: 1) визнання заборгованості у один з таких способів: у порядку досудового врегулювання спорів; судом; за виконавчим написом нотаріуса; 2) настання 90-го календарного дня від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією (в разі досудового врегулювання спору щодо заборгованості покупця перед кредитором) або 30-го календарного дня від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису (в разі визнання заборгованості такою, що підлягає сплаті в судовому порядку чи згідно з виконавчим написом нотаріуса).
При цьому за змістом частини шостої підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, не змінює податкові зобов`язання як покупця, так і продавця у зв`язку із таким визнанням.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ситуації, що розглядається, судами попередніх інстанції встановлено, що податковим органом не пред`явлено первинних документів, які б підтверджували наявність обставин, з якими положення підпункту 12.1.5. пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР пов`язують збільшення суми валових доходів на суму непогашеної кредиторської заборгованості.
У свою чергу, на підставі наданих позивачем доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що підтверджені відповідними рахунками суми кредиторської заборгованості позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор" в сумі 1 798,80 грн., Державним підприємством "ШРБУ" в сумі 7 212,00 грн., Червоноградською філією Львівського РДЦСМС в сумі 2 832,19 грн., Відкритим акціонерним товариством "Прибужжя" в сумі 7 200 грн., Державним підприємством "ШРБУ" в сумі 7212 грн., Державним підприємством "Західний експертно-технічний центр" в сумі 248,70 та 627,84 грн., ДВАТ "Червоноградський інформаційно-обчислювальний центр" в сумі 118,60 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "Економія" в сумі 31 431,02 грн. відображені Відкритим акціонерним товариством "Чернігівська автобаза" по кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" протягом періоду з січня 2005 року по червень 2007 року, а розрахунки позивача з Державним підприємством "Техінвест" в сумі 50 000,00 грн. за правовідносинами, які виникли у вересні 2004 року, підтверджуються виписками банку про оплату за виробництво товарів.
Відповідачем як суб`єктом владних повноважень всупереч правилам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) не спростовано належними та допустимими доказами обставин щодо проведення позивачем розрахунків з вказаними контрагентами та не доведено, що заборгованість позивача з такими контрагентами була врегульованою (визнаною) в порядку, встановленому абзацом першим підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР.
Щодо заборгованості позивача перед Відкритим акціонерним товариством "Червоноградське АТП 24664" в сумі 160 556,32 грн., то, як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2003 припинено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза" відносно кредитора Відкритого акціонерного товариства "Червоноградське АТП 24664" у зв`язку з відсутністю боргу: відповідно до договору від 28.11.2003 про уступку права вимоги Відкрите акціонерне товариство "Червоноградське АТП 24664" передало, а Державне підприємство "Львіввугілля" отримало право вимагати від боржника сплати боргу в сумі 181 341,98 грн.
Вказані обставини спростовують висновки податкового органу про наявність у позивача кредиторської заборгованості перед Відкритим акціонерним товариством "Червоноградське АТП 24664".
Судами попередніх інстанцій також не встановлено наявності факту визнання заборгованості позивача перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в сумі 9 279,34 грн. (придбання товарів у січні 2008 року) та перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в сумі 6 794,00 грн. (придбання товарів у вересні 2006 року) в досудовому порядку/судом/за виконавчим написом нотаріуса непогашеною, що також виключає передбачені підпунктом 12.1.5. пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР підстави для включення такої заборгованості до складу валових доходів.
Крім того, судами встановлено, що Фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані конкурсними кредиторами у межах судової процедури банкрутства Відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза".
При цьому, як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.03.2013 у справі № 6/152-5/176 (7/45-7/45) припинено процедуру санації Відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза", визнано його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Згідно з частиною першою статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури має, зокрема такий наслідок: виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.
За змістом статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII вимоги конкурсних кредиторів підлягають погашенню в порядку черговості в межах ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом.
Враховуючи викладене, з прийняттям господарським судом 26.03.2013 рішення про відкриття ліквідаційної процедури заборгованість позивача перед конкурсними кредиторами Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягала погашенню в порядку черговості, визначеної статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на момент проведення перевірки та оформлення її результатів оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями (червень 2013 року) черга погашення заборгованості позивача перед Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII не настала, що виключає підстави для визнання її непогашеною.
За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000522200.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2013 № 0000542200 суд касаційної інстанції зазначає таке.
В обґрунтування правових підстав для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення податковий орган посилався на те, що позивач в порушення положень:
підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України належним чином не відобразив показники об`єкта оподаткування податком на прибуток за наслідками проведеної інвентаризації у грудні 2012 року, що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, за IV кв. 2012 року в сумі 748 861,00 грн.;
абзацу "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України не включив до складу валових доходів заборгованість, по якій минув термін позовної давності.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.