ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2020 року
Київ
справа №826/26660/15
касаційне провадження №К/9901/31933/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуюча суддя - Кузьмишина О.М., судді: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 826/26660/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2015 № 0004492207 і № 0004502207.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 11.11.2016 позовні вимоги залишив без задоволення.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.02.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 залишив без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 627, 207, 208 Цивільного кодексу України, статей 138, 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що судами не надано оцінку усім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а також не вжито усіх процесуальних заходів з метою встановлення реальності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісбудмонтаж". Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні заявленого позивачем клопотання про виклик свідка - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісбудмонтаж" ОСОБА_1, у зв`язку з виникненням сумнівів, що викладені у протоколі допиту свідка в межах кримінального провадження № 42014000000000259 пояснення були надані саме ним, а не особою, яка є його повним тезком.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 30.04.2015 та з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісбудмонтаж", за результатами якої складено акт від 13.07.2015 № 27/26-58-22-07-11/32202809.
На підставі зафіксованих у вказаному акті перевірки висновків про допущення позивачем порушень вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України відповідачем 05.08.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0004492207, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 113027,00 грн., в тому числі: в сумі 90422,00 грн. за основним платежем та в сумі 22606,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0004502207, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 56596,00 грн., в тому числі: в сумі 45277,00 грн. за основним платежем та в сумі 11319,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Допущення порушень вищезазначених положень податкового законодавства податковий орган пов`язує з неправомірним включенням позивачем до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, податку на додану вартість та витрат відповідно за наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісбудмонтаж" щодо придбання товарів та послуг.
В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що такі операції не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки контрагент позивача за адресою місцезнаходження відсутній, свідоцтво платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісбудмонтаж" анульовано 1 липня 2015 року, декларація з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року не подана, а за січень 2015 року - подана, але прийнята до відома, декларація з податку на прибуток за 2014 рік до податкової інспекції не подавалася.
Крім того, податковим органом враховано отриманий разом з листом Генеральної прокуратури України від 20.05.2015 № 17/1/1-32830-14 протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_1, згідно з яким останній не має жодного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності суб`єкта підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісбудмонтаж", а надані ним невідомим особам оригінали документів були використанні для створення названої юридичної особи без його відома та згоди.
За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 05.08.2015 № 0004492207 та № 0004502207 вказані акти індивідуальної дії залишено без змін.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість позиції Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" (в особі керівника Мережко В.М.) як замовником/покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісбудмонтаж" (в особі керівника ОСОБА_1.) як виконавцем/продавцем укладено ряд письмових договорів, а саме:
договір від 28.11.2014 № 13/34 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зокрема, виконавець надає послуги з прибирання території заводу та прилеглих територій замовника за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99 (площа прибирання узгоджується додатково, виходячи з потреб замовника в поточному місяці), та вивозу сміття. Вартість послуг визначається сторонами за домовленістю по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості послуг на поточний рахунок виконавця на підставі договору та взаємозаліку. Обов`язки сторін визначені у пункті 4 даного договору, зокрема, виконавець зобов`язаний: забезпечити збереження матеріальних цінностей і майна замовника, які були надані виконавцю для виконання ним своїх обов`язків, своєчасно повернути відповідне майно замовнику, а замовник, в свою чергу, - чітко, ясно і своєчасно визнавати виконавцю завдання, які відповідають покладеним на нього обов`язкам; своєчасно надавати виконавцю доступ до приміщень; відшкодовувати витратив виконавця, пов`язані з виконанням договору; після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти в 5-ти денний термін з моменту отримання;