ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 822/880/16
адміністративне провадження № К/9901/17959/19, К/9901/18047/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 822/880/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про поновлення на посаді, стягнення коштів,
за касаційними скаргами ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (головуючого судді: В. К. Блонський) від 11 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (у складі суддів: Д. І. Совгира, Д. Б. Матохнюк, О. П. Курко) від 03 червня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області (далі - ГУНП в Хмельницькій області) та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (далі - УМВС України в Хмельницькій області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Хмельницькій області № 310 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України;
- стягнути з УМВС України в Хмельницькій області кошти за час вимушеного прогулу.
2. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, залишеною без змін Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року вирішено касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у справі № 822/880/16 скасовано і направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року вирішено прийняти до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області про поновлення на посаді, стягнення коштів, справу вирішено розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.
5. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року вирішено перейти у розгляді справи № 822/880/16 із спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження з проведенням підготовчого засідання.
6. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року вирішено закрити підготовче провадження у справі № 822/880/16 та призначено справу до судового розгляду.
7. 08 січня 2019 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 310 о/с, виданий Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області 06 листопада 2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади начальника сектору карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС з 06 листопада 2015 року;
- поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника сектору карного розшуку Хмельницького районного відділу міліції УМВС України в Хмельницькій області з 06 листопада 2015 року;
- зобов`язати УМВС України в Хмельницькій області розглянути рапорт ОСОБА_1, поданий ним 04 листопада 2015 року на ім`я начальника УМВС України в Хмельницькій області, із проханням про звільнення з органів внутрішніх справ у зв`язку із переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції, та запропонувати ОСОБА_1 зайняти вакантні посади у відповідності до вимог пунктів 9, 12, 13 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію";
- зобов`язати ГУНП в Хмельницькій області перевірити ОСОБА_1 на відповідність вимогам до поліцейських та розглянути його кандидатуру для зайняття вакантних посад у відповідності до вимог пунктів 9, 12, 13 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", шляхом видання наказу з цього приводу;
- стягнути з УМВС України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням індексації, за період з 06 листопада 2015 року по день прийняття судом рішення по даній справі.
Дане уточнення судом було прийнято.
8. В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ є незаконним, оскільки Управління МВС України в Хмельницькій області, звільняючи ОСОБА_1, не перевірило можливість подальшого використання ОСОБА_1, на службі в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 22 березня 2005 року № 181 (далі - Інструкція № 181). При цьому, вказує, що позивач 04 листопада 2015 року направив письмовий рапорт на ім`я начальника УМВС України в Хмельницькій області, у якому просив звільнити його з органів внутрішніх справ у зв`язку із переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції. Описані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1, виявив бажання проходити службу в органах поліції, а тому мав пройти перевірку у встановленому порядку на предмет можливості подальшого використання його на службі. Проте, звільненню позивача не передувало проведення атестації в порядку, передбаченому Інструкцією № 181, жодної посади для подальшого проходження служби йому запропоновано не було. Відтак позивач вважає, що УМВС у Хмельницькій області належним чином не була з`ясована можливість використання позивача для подальшого проходження служби, а рапорт ОСОБА_1, не був розглянутий керівництвом.
За таких обставин зазначає, що позивач об`єктивно був позбавлений можливості написати рапорт про переведення на службу до поліції на ім`я начальника ГУНП в Хмельницькій області через те, що ГУНП в Хмельницькій області, як суб`єкт правовідносин було створене лише 07 листопада 2015 року, про що у відкритому доступі є інформація у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, позивач був позбавлений практичної можливості бути переведеним до органів поліції, так як був звільнений за день до утворення відповідного правоохоронного органу.
Окрім того, позивач зазначає, що не написання ним окремої письмової заяви про прийняття на службу до поліції на ім`я начальника новоутвореного ГУНП в Хмельницькій області за зразком, вказаним у службовій телеграмі не свідчить про його відмову від проходження служби в поліції і припинення обов`язку ГУНП в Хмельницькій області виконати приписи пункту 9 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію".
9. За результатами нового розгляду даної справи рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Хмельницькій області № 310 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади начальника сектору карного розшуку Хмельницького районного відділу міліції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області з 06 листопада 2015 року.
Поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника сектору карного розшуку Хмельницького районного відділу міліції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області з 06 листопада 2015 року.
Зобов`язано УМВС України в Хмельницькій області розглянути рапорт ОСОБА_1, поданий ним 04 листопада 2015 року на ім`я начальника УМВС України в Хмельницькій області, із проханням про звільнення з органів внутрішніх справ, у зв`язку із переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 червня 2019 року ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
11. Окрім того, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 27 червня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2019 року в частині відмови судами задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
12. Ухвалами Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами; відмовлено в зупиненні виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 822/880/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника сектору карного розшуку Хмельницького районного відділу міліції УМВС України в Хмельницькій області з 06 листопада 2015 року; встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
13. 15 липня 2019 року від УМВС України в Хмельницькій області та ГУНП в Хмельницькій області надійшли відзиви на касаційну скаргу позивача, у якому відповідачі, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
14. Ухвалою від 13 квітня 2020 року об`єднано в одне провадження для спільного розгляду і вирішення касаційні провадження за касаційними скаргами ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області та ОСОБА_1, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
15. Станом на 16 квітня 2020 року відзиви на касаційну скаргу ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає подальшого розгляду справи по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ в Хмельницькій області на посаді начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України та мав спеціальне звання майор міліції (Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області № 104о/с від 30 квітня 2013 року).
17. 04 листопада 2015 року позивачем подано на ім`я начальника УМВС України в Хмельницькій області рапорт про звільнення з ОВС у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції.
18. 06 листопада 2015 року наказом начальника УМВС України в Хмельницькій області від 06 листопада 2015 року № 310-о/с ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України через скорочення штатів на підставі пп. "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил, (через скорочення штатів), що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з наказу.
19. 24 листопада 2015 року з ОСОБА_1, проведено остаточний розрахунок під час звільнення, що підтверджується довідкою поданою до суду представником відповідача, та не заперечуються сторонами.
20. Позивач, вважаючи протиправним спірний наказ про своє звільнення, звернувся до суду з цим позовом за захистом свої прав та законних інтересів.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з недотримання УМВС України в Хмельницькій області процедури звільнення позивача, а саме, не виконав свій обов`язок щодо можливості подальшого працевлаштування позивача у відповідності до пункту 64 "г" Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.
22. Суди попередніх інстанції не вбачали підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання ГУНП в Хмельницькій області перевірити ОСОБА_1 на відповідність вимогам до поліцейських та розглянути його кандидатуру для зайняття вакантних посад у відповідності до вимог пунктів 9, 12, 13 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", шляхом видання наказу з цього приводу, оскільки даним рішенням суд зобов`язує УМВС України в Хмельницькій області розглянути рапорт позивача від 04 листопада 2015 року, щодо виявлення бажання проходити службу в поліції, що є достатнім способом захисту порушених прав позивача на даному етапі. При цьому, суди зазначили, що вирішення такої позовної вимоги є передчасним, оскільки рапорт ОСОБА_1, поданий позивачем 04 листопада 2015 року на ім`я начальника УМВС України в Хмельницькій області, із проханням про звільнення з органів внутрішніх справ, у зв`язку із переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України, є не розглянутим, і за результатом його розгляду не прийнято ніякого рішення (наказу).
23. Суди вирішуючи питання щодо присудження стягнення оплати за час вимушеного прогулу зараховували заробіток позивача за місцем нової роботи в сумі 312166,08 грн., який працівник мав в цей час, сума якого є значно більшою від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача (з 07 листопада 2015 року по 11 березня 2019 року), яка з врахуванням індексації на підставі наданого позивачем та його представником розрахунку за період (з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2019 року) становить 59926,25 грн., тобто різниця між сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, та між заробітком за місцем нової роботи нульова, а тому у задоволенні позову у цій частині суди відмовили. При цьому, відмовляючи у частині позовних вимог що стосуються середнього заробітку суди послалися на правову позицію висловленою Верховним Судом у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 805/5097/15-а (провадження № К/9901/3804/18).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Скаржники у своїх касаційних скаргах не погоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважають їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
25. Оскільки скаржники, наводять доводи аналогічні доводам адміністративного позову та апеляційних скарг, здійснюють виклад обставин та надають їм відповідну оцінку, цитують норми процесуального та матеріального права, а також висловлюють свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, тому повторному викладенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
31. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
32. Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
33. Відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII, зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, набирають чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.
34. Закон № 580-VIII опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142.
35. Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
36. Відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
37. Згідно з пунктом 10 ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
38. Пунктом 4 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
39. Порядок проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
40. Згідно з пунктом 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
41. Абзацом 1 пунктом 24 Положення № 114 передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.
42. Суд, аналізуючи приписи пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 580-VIII, зауважує, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.
43. Проте, надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції, неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад в даному органі.
44. Тобто, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.
45. Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення.
46. Стосовно другого з наведених вище випадків - то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).
47. Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону № 580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.
48. Суд касаційної інстанції відзначає, що приписи розділу ХІ Закону № 580-VІІІ та Положення № 114, на які є посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
49. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.
50. Водночас, системний аналіз законодавства України, яке регулює спірні правовідносини дає підстави вважати, що єдиною законодавчо передбаченою формою волевиявлення особи щодо працевлаштування, проходження нею служби є виключно особисто написаний рапорт такої особи, що зареєстрована відповідно до п. 82, 149, 153 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 30 листопада 2011 року № 1242.
51. Тобто, для реалізації права на працевлаштування законодавчо вимагається вчинення активних індивідуальних дій особою, яка хоче бути працевлаштованою (у даному випадку позивача), звернення із рапортом у встановлені строки та у порядку встановленому законодавством. В іншому випадку, якщо протягом вказаного терміну працівник міліції не вчинив таких дій, ця обставина є достатньою і необхідною правовою підставою для його звільнення у зв`язку із скороченням штату.
52. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що позивачем вчинено дії, що свідчили про намір та волевиявлення проходити службу у поліції у формі подання рапорту 04 листопада 2015 року на ім`я начальника УМВС України в Хмельницькій області про звільнення його з органів внутрішніх справ, у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції з 06 листопада 2015 року, а тому він мав пройти перевірку в установленому порядку на предмет можливості подальшого використання його на службі. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, даний рапорт був прийнятий начальником Хмельницького районного відділу УМВС України в Хмельницькій області підполковником міліції Фурманом П. А . , що підтверджується резолюцією останнього на вказаному рапорті від 04 листопада 2015 року, відповідно до якої проти задоволення рапорту Фурман П. А., не заперечував.