Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 332/4307/16-ц
провадження № 61-14820св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство "Паркування" (далі - ТОВ "КП "Паркування"), про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в простій письмові формі, позивач придбав у ТОВ "КП "Паркування" наступне майно, що розташоване у місті Запоріжжі за адресою:
АДРЕСА_1 : магазин, літ. А, загальною площею 19,2 кв. м; автозаправний блок-пункт № 1; автозаправний блок-пункт № 2; автозаправний блок-пункт № 3; ворота № 46, паркан № 5; замощення І, загальною площею 1940,0 кв. м (загальна вартість 59 984, 65 грн з ПДВ);
майдан Профспілок: будка сторожу; дробина; система електропостачання, (загальна вартість 46 998,00 грн з ПДВ);
вулиця Зелінського, 3: шлагбаум; ворота залізні; замощення дорожнє; ящик с піском; паркан (10 секцій); прожектор; сторожка цегляна; прожектор (загальна вартість 36 536,47 грн з ПДВ).
Пунктом 2.2 даного договору визначено, що продаж зазначеного майна здійснюється за ціною 143 519,12 грн з урахуванням ПДВ.
На виконання умов вказаного договору позивач перерахував вказану суму коштів. У цей же день, 11 квітня 2006 року відповідач за актом приймання-передачі передав майно, що є предметом договору. Позивач виконав своє зобов`язання щодо оплати майна та зобов`язання щодо прийняття майна в повному обсязі.
Разом з тим, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося з вини відповідача у зв`язку з його ухиленням від нотаріального посвідчення.
Починаючи з 11 квітня 2006 року позивач добросовісно, відкрито, та безперервно володів спірним нерухомим майном, користувався ним, зокрема, передавав в оренду, підтримував в належному стані. У зв`язку з неможливістю укласти договори про надання комунальних послуг за відсутності реєстрації права власності на нерухоме майно, сплачував витрати, пов`язані з належним утриманням спірного нерухомого майна, зокрема, відшкодовував відповідачу витрати за користування електроенергією, водопостачання, тощо.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати за ним право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: магазин, літ. А, загальною площею 19,2 кв. м; автозаправний блок-пункт № 1; автозаправний блок-пункт № 2; автозаправний блок-пункт № 3; ворота № 46, паркан № 5, загальною площею 351,8 кв. м; замощення І, загальною площею 1940,0 кв. м (далі - об`єкти нерухомого майна) за набувальною давністю, відповідно до статті 344 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року позов задоволено.
Визнано право власності за ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна, розташовані по АДРЕСА_1, а саме: магазин, літ. А, загальною площею 19,2 кв. м; автозаправний блок-пункт № 1; автозаправний блок-пункт № 2; автозаправний блок-пункт № 3; ворота № 46 ; паркан № 5, загальною площею 351,8 кв. м; замощення І, загальною площею 1 940 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач набув право власності на законних підставах - на підставі правочину. Відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося з вини відповідача у зв`язку з його ухиленням від нотаріального посвідчення. Позивач, починаючи з 11 квітня 2006 року добросовісно, відкрито та безперервно володів спірним нерухомим майном, користувався ним, зокрема, передавав в оренду, підтримував в належному стані. Земельна ділянка під зазначеними об`єктами нерухомості знаходиться в користуванні відповідача на підставі рішення Запорізької міської ради від 20 квітня 2005 року, а спірне нерухоме майно не перебуває під арештом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на вищевказане майно за набувальною давністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в січні 2018 року керівник Запорізької місцевої прокуратури № 1 Бутенко І. О., діючи в інтересах Запорізької міської ради Запорізької області подав апеляційну скаргу на рішенням Заводського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу Запорізької місцевої прокуратури № 1, діючої в інтересах Запорізької міської ради Запорізької області, задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю правових підстав для визнавання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки позивачу було відомо про власника нерухомого майна.
Апеляційний суд також вказав, що оскільки щодо майна не було проведено державну реєстрацію на час ухвалення рішення судом першої інстанції, відсутні відомості введення його в експлуатацію, то це не майно набуло статусу нерухомого майна як об`єкту цивільного права, у зв`язку з чим відсутні підстави в судовому порядку визнавати право власності на нього, в тому числі і за набувальною давністю. При цьому, вимог про визнання права власності на будівельні матеріали позивач не заявляв.
Додатковою постановою Апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2018 року задоволено заяву прокуратури Запорізької області, стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2018 році за сплату судового збору в розмірі 899,77 грн.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року про відкриття провадження у справі та постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року скасовано. Справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що Заводським районним судом міста Запоріжжя рішення було ухвалено від 17 січня 2017 року, з апеляційною скаргою Запорізька місцева прокуратура № 1 звернулася 16 січня 2018 року (дата вихідного номера апеляційної скарги), тобто майже через рік, з пропуском встановленого частиною першою статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення місцевим судом рішення. В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте суддею-доповідачем не вирішено питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, а вчинено процесуальні дії поза межами процесуальних строків. Тобто апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції, яка чітко визначена як певна процесуальна дія частиною третьою статті 357 ЦПК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2019 року суд дійшов висновку про вирішення оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Запорізької місцевої прокуратури. З метою дотримання конституційного права оскарження судових рішень, задоволено клопотання Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради про поновлення строку та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 17 січня 2017 року по даній справі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради - задоволено.
Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 17 січня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області судові витрати у сумі 899, 77 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що договір купівлі-продажу спірних об`єктів нерухомого майна від 11 квітня 2006 року підписаний сторонами, однак не пройшов ні нотаріального посвідчення ні державної реєстрації, є нікчемним і не породжує за собою жодних правових наслідків.
Також ОСОБА_1 не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності у нього добросовісності такого володіння. Оскільки договір купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року укладений з порушенням чинного на дату його укладення законодавства, з урахуванням необхідності його нотаріального посвідчення, з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, то відповідно ТОВ "КП "Паркування" не мало правових підстав для передачі спірного майна позивачу за договором купівлі-продажу, який в силу закону був неможливим, позивач це повинен знати (повинен був знати), і в цьому випадку про добросовісність не йдеться, оскільки помилка в розумінні закону не веде до добросовісності. Також судом зазначено, що оскільки позивачу було відомо про власника нерухомості, знав і знає про власника, в якого він вважав його і придбав, тому підстав визнавати за ним право власності з набувальною давністю у суду не було.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
30 липня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької місцевої прокуратури № 1, діючої в інтересах Запорізької міської ради Запорізької області - закрити, а рішення Заводського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на клопотання про закриття апеляційного провадження у справі та не врахував, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів та/або обов`язків Запорізької міської ради, в інтересах якої звернувся з апеляційною скаргою керівник Запорізької місцевої прокуратури № 1. Апеляційна скарга подана особою, яка не мала передбаченого процесуальним законом права на апеляційне оскарження, що є безумовною підставою для закриття апеляційного провадження у справі. Крім того заявником апеляційної скарги не надано жодного доказу наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Запорізької міської ради у цій справі.
Заявник в касаційні скарзі посилається на те, що 13 липня 2017 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейднефтехім" (далі - ТОВ "Трейднефтехім") було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кириченко К. В., відповідно до якого позивачем передана ТОВ "Трейднефтехім" 17/25 частини спірного нерухомого майна. Тому апеляційний суд безпідставно не залучив до участі у справі у якості третьої особи - ТОВ "Трейднефтехім", на права і обов`язки якого може вплинути ухвалення рішення у цій справі.
Доводи інших учасників справи
18 жовтня 2019 року заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 Прокуратури Запорізької області Харченко В. І. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 17 січня 2017 року визнано право власності не лише на будівлю магазину та 3 автозаправні блок-пункти, а також на ворота, паркан та замощення площею 1940 кв. м. Посилаючись на частину першу статті 120 ЦК України, зазначає, що суд визнавши право власності на замощення, як об`єкт нерухомості, фактично визнав за позивачем право власності на земельну ділянку під цим замощенням, огороджену спірним парканом, що призвело до незаконного вибуття із комунальної власності міста 0,194 га землі, придатної у тому числі для житлової та громадської забудови.
21 жовтня 2019 року представник Запорізької міської ради Самусєва Я. С. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Заводського районного суду міста Запоріжжя.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.