Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 344/12019/16-ц
провадження № 61-14196св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2019 року в складі судді Домбровської Г. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив визнати за ним право власності на ⅛ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 50, 23 кв.м.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 1996 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який 24 січня 2001 року між ними розірвано.
За час перебування в шлюбі вони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50, 23 кв.м, Ѕ частина якої оформлена на ОСОБА_2 , а інша Ѕ частина - на її сина від попереднього шлюбу ОСОБА_3
12 лютого 2002 року ОСОБА_2 за його згодою подарувала їхній спільній доньці ОСОБА_4 ј частину вказаної квартири.
Посилаючись на те, що у спільній власності подружжя залишилась ј частина квартири АДРЕСА_1, просить поділити її як спільну сумісну власність подружжя шляхом визнання за ним права власності на ⅛ частину даної квартири.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2019 року, залишеного без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ⅛ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 50, 23 кв.м.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що станом на час розгляду справи в спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишилася ј частина квартири АДРЕСА_1, яка підлягає поділу між ними в рівних частках, оскільки доказів, які б спростували режим спільної сумісної власності подружжя, матеріали справи не містять.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2019 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 червня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що в вересні 2001 року позивач уже звертався до суду з позовом до неї про поділ майна подружжя, в якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину спірної квартири і ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2002 року провадження у справі за його позовом було закрито в зв`язку із відмовою від позову, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно не закрили провадження у цій справі.
Вказує, що суди неправильно трактували поняття "тотожності позову", не дали правової оцінки тій обставині, що позивач умисно залучив співвідповідачами своїх дітей, які не мають жодного відношення до питання поділу майна подружжя.
Окрім цього, задовольнивши позов, суди безпідставно відхилили її заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин, не зазначивши при цьому жодних мотивів її відхилення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 вересня 2019 року справа № 344/12019/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Судувід 23 березня 2020 справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1996 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який 24 січня 2001 року між ними розірвано.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 05 лютого 2000 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Біланюк С. М., продавець ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_7, продала, а ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та імені свого сина ОСОБА_3, купили в рівних долях квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування частини квартири від 13 лютого 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Біланюк С. М., ОСОБА_2 (даритель) та ОСОБА_1, який діє від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 (обдарована), уклали договір, згідно з яким ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар ј частину квартири АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.