Постанова
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 591/5/18
провадження № 61-10729св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Лермонтова Наталія Миколаївна,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2019 року у складі судді Грищенко О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенко В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила розірвати спадковий договір, укладений між нею та відповідачем 11 липня 2017 року і посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Лермонтовою Н. М.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у червні 2017 року до неї звернувся відповідач, який працює головою ОСББ будинку, в якому вона проживає, та запропонував їй допомогу в облаштуванні її побуту, веденні домашнього господарства, приготуванні їжі та пообіцяв доглядати її до смерті за умови укладення спадкового договору у нотаріуса.
11липня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Лермонтовою Н. М. було посвідчено спадковий договір,зареєстрований в реєстрі за №871. Вона уклала зазначений правочин з огляду на те, що є самотньою людиною похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому її нікому доглядати.
Відповідно до пункту 2. 1. спадкового договору на відповідача покладено обов`язок виконувати такі розпорядження: регулярно відвідувати відчужувача, забезпечувати будь-якими продуктами харчування, лікувальними засобами згідно рецептів лікарів, надавати допомогу у вигляді прання білизни, прибирання, приготування їжі один раз на тиждень, надавати допомогу по ремонту побутової техніки та комунікацій, допомагати в побуті раз на тиждень, відвідувати у випадку перебування в лікарні, оплачувати за дорученням у встановлені строки комунальні платежі.
Відповідач не виконує свої обов`язки, визначені умовами спадкового договору, жодних коштів не надає, не допомагає у організації та веденні побуту, одягу, взуття не купує. Під час її перебування в лікарні у період з 02 серпня по 22 серпня 2017 року з квартири зникли речі. З вересня 2017 року відповідач систематично не виконує умов договору.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано спадковий договір від 11 липня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 871, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Лермонтовою Н. М.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач під час розгляду справи за допомогою належних та допустимих доказів довела факт неналежного виконання ОСОБА_2 умов спадкового договору, що є підставою для його розірвання на вимогу відчужувача.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2019 року і постанову Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суди при розгляді справи проявили надмірний формалізм, не долучили до матеріалів справи відзив на позовну заяву з основними доказами у справі, а саме фотографіями, які підтверджують виконання відповідачем умов спадкового договору, розпискою позивача про те, що він належним чином виконує умови спадкового договору, не задовольнив заяву про виклик свідків.
Він був позбавлений можливості своєчасно надати відзив з доказами у справі з поважних причин, що суд першої інстанції не врахував. Апеляційний суд також не взяв до уваги зазначені докази, оскільки вони були надані до суду першої інстанції з порушенням строків та процедури їх надання.
Суди не врахували, що умовами спадкового договору передбачено, що наглядачем за його виконанням є ОСОБА_4, не допитали його у якості свідка та не залучили до участі у справі у якості третьої особи.
Суд першої інстанції порушив статтю 90 ЦПК України, відповідно до якої показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Під час розгляду справи судом була допитана у якості свідка лише ОСОБА_5 , яка зазначила, що знає все про спірну ситуацію зі слів позивача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду м. Суми.
10 жовтня 2019 року справа № 591/5/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суд встановили, що ОСОБА_1 є одинокою особою похилого віку, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
11 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Лермонтовою Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 871.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору набувач ( ОСОБА_2 ) зобов`язався виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача ( ОСОБА_1 ) і в разі смерті відчужувача набуває право власності на належне їй нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 2.1. договору за життя відчужувача на набувача покладається обов`язок виконувати такі розпорядження відчужувача: регулярно відвідувати відчужувача, забезпечувати будь-якими продуктами харчування, лікувальними засобами згідно рецептів лікарів, загальна вартість яких не повинна перевищувати 1 000 грн на місяць, надавати допомогу відчужувачу у вигляді прання білизни, прибирання, приготування їжі один раз на тиждень, надавати допомогу відчужувачу по ремонту побутової техніки та комунікацій, допомагати в побуті один раз на тиждень, відвідувати відчужувача у випадку перебування в лікарні, оплачувати за дорученням у встановлені строки комунальні платежі.