Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 501/4550/15-ц
провадження № 61-11432св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02 березня 2016 року в складі судді Ледньової Т. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року в складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить вищевказана квартира, в якій зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2, який з серпня 2014 року без поважних причин у ній не проживає. Місце проживання ОСОБА_2 їй невідомо.
З цих підстав, посилаючись на те, що відповідач понад один рік не проживає за зареєстрованим місцем проживання, просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 02 березня 2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки відповідач не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад один рік, то він вважається таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02 березня 2016 року і постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій про його непроживання за місцем реєстрації понад один рік без поважних причин ґрунтується на недостовірній інформації. Вказує, що дійсно у серпні 2014 року він виїхав за кордон, однак здійснив це з метою заробітку на утримання дітей та дружини, тобто з поважних причин. При цьому з 29 грудня 2014 року по 14 січня 2014 року він перебував на території України та проживав у спірній квартирі.
Окрім цього зазначає, що не відповідає дійсності висновок судів про те, що позивач є власником спірної квартири, оскільки така придбана ними за спільні кошти та є спільним майном подружжя, а тому вважає, що оскаржуваними судовими рішеннями суди позбавили його не тільки права користування квартирою, але і права власності на це житло.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 липня 2019 року справа № 501/4550/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 15 лютого 2013 року.
У вказаній квартирі зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , з яким позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі у період з 20 червня 2014 року по 21 серпня 2015 року .
Згідно з актом від 18 травня 2015 року, складеним мешканцями будинку № 20 , відповідач не проживає у вищезазначеній квартирі з серпня 2014 року по теперішній час.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.