ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2020 року
Київ
справа №814/2551/16
адміністративне провадження №К/9901/24284/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року (головуючий суддя - Марич Є.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді - Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.)
у справі № 814/2551/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач, скаржник, ГУНП в Миколаївській області), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07.11.2016 р. №303 о/с в частині звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію України" майора поліції ОСОБА_1 - оперуповноваженого Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області;
поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за один місяць;
у відповідності з положеннями п.2,3 ч.1 ст. 256 КАС України постанову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць звернути до негайного виконання.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07.11.2016 року № 303 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про Національну поліцію України" (у зв`язку із скороченням або проведенням організаційних заходів).
Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 15573,18 грн..
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць у розмірі 6277,10 грн.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в структурі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відбулась реорганізація, при цьому штат управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не скоротився, посаду, яку обіймав позивач, не було скорочено. Відповідач не надав доказів, що у нього мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а також на підтвердження того, що позивачу пропонувалися посади з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження, як це передбачено вищезазначеними нормами права. Також не надано доказів, що при вирішенні питання про звільнення позивача відповідачем було оцінено та враховане можливе переважне право позивача на залишення на посаді. Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не отримав позитивного рішення за результатами атестування, а тому є таким, що не пройшов добір на вакантну посаду постійного штату колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, якою надано оцінку висновку атестаційної комісії, які викладені у протоколі Атестаційної комісії №5 ГУНП в Миколаївській області та визнано цей висновок необґрунтованим. Повторне застосування цього висновку є неможливим. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
07 серпня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення, а в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Національної поліції в Миколаївській області вказує на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано норми трудового законодавства, оскільки порядок дій відповідача, під час здійснення реорганізації, передбачений нормами спеціального законодавства - статтею 68 Закону України "Про Національну поліцію". Тому, приписами даної статті передбачено лише необхідність попередження поліцейського про можливість скорочення та врахування керівником досвіду роботи і ставлення до виконання службових обов`язків при призначенні на інші вакантні посади. Відтак, враховуючи визнання атестаційною комісією ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, що підтверджується протоколом від 04.03.2016, тому у відповідача не було підстав застосовувати зазначені критерії переважного права. Доводи ж судів, що невідповідність займаній посаді, встановлена атестаційною комісією спростована висновками, наведеними в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.08.2016, на думку скаржника не є обґрунтованими, оскільки із тексту вказаного рішення не вбачається визнання недійсним та скасування даного протоколу атестаційної комісії, а, відтак, останній є допустимим доказом і повинен враховуватись під час розгляду справи. Крім того, відповідачем вказано на порушення судами попередніх інстанцій щодо застосування Порядку № 260 при розрахунку оплати за вимушений прогул, а не Постанови № 100.
Позивачем відзиву чи заперечення на дану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач з 1994 р. по листопад 2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ, на час звільнення мав спеціальне звання капітан міліції.
07 листопада 2015 року наказом начальника ГУНП у Миколаївській області №6 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" позивач був призначений на посаду оперуповноваженого Центрального відділу поліції, з присвоєнням звання майор поліції.
Відповідно до наказу №53 о/с від 24.03.2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
Миколаївським окружним адміністративним судом 04.08.2016 року по справі №814/774/16 винесено постанову, якою скасовано наказ №53 від 24.03.2016 р. та поновлено позивача на посаді оперуповноваженого Центрального відділу поліції.
На підставі вищевказаної постанови був виданий наказ ГУ НП в Миколаївській області №246 о/с від 02.09.2016 року, яким майора поліції ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції.
Наказами Голови Національної поліції України від 28.04.2016 року №360 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31.05.2016 р. №440 дек "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" були скасовані всі тимчасові штати ГУ НП в Миколаївській області та скорочені всі посади, в тому числі і посаду яку обіймав до звільнення позивач і оголошені постійні штати Головного управління Національної поліції.
07 листопада 2016 року відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області №303 о/с позивач був звільнений з посади оперуповноваженого Центрального відділу поліції за ч.І п.4 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку зі скороченням штатів.
Судами встановлено, що в новому штатному розкладі було затверджено штат в кількості 3318 штатних одиниць, з яких поліцейські 2918, 2219 посад середнього складу поліції.
Посаду позивача - оперуповноваженого, яка є рівноцінною посаді, яку займав позивач до звільнення, було збережено, що підтверджується звітом про добір на службу та рух кадрів в ГУНП в Миколаївській області.
На час звільнення позивача не було зайнято 295 посад саме оперуповноважених.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 6 статті 43 Конституції України: Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Абзац 4 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII): Переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.